Дивовижні мої друзі, чи замислювалися Ви коли-небудь над тим, коли ваші думки здатні минати свій рубіж!?
Я думаю, що у життєвій метушні більшості з нас немає часу над таким міркувати. Мені, наприклад, тоді хочеться літати у нічних мріях, а зранку – перевіряти нашвидкоруч написані незграбні, але такі важливі, рядки на знайденому під руками папері. Сьогодні Вашу увагу я хочу звернути на моїй ІІ поетичній збірці. Її шлях був меншим ( 3 роки для створення), легшим та більш цілеспрямованим. Якось, їдучи з Києва з сином із чергового обстеження, мною був створений вірш, перші рядки якого саме і починалися зі слів: ,,Коли думки минають свій рубіж…”. Ця строфа мені настільки запала в думки, що у ту ж мить я вирішила, що саме так звучатиме назва моєї ІІ збірки поезій. Дійсно ж, де рубіж наших з Вами думок і чи є він взагалі!? У той час, коли чорновий варіант моєї збірки лежав на столі редактора, мені у приватне повідомлення надійшло запитання від однієї незнайомої людини:,, Що ж таке той рубіж!?” І тоді я відповіла, що кожна думка Автора не обов’язково має сприйматися, як абсолютною, це просто думка, задум однієї конкретної людини у конкретний відрізок часу. Для мене, як Автора, рубіж – це не кінець чогось ( бо чомусь саме такі думки у більшої частини читачів), це певне душевне переродження думок у якусь істину, правило, у надемоцію, яка вже здатна жити окремо від Автора!
ДРУЗІ, пропоную Вам поміркувати і написати в коментарі свої відповіді на запитання: ,,Коли ж Ваші думки здатні минути свій рубіж!?”
Далі буде!…
