,,УКРАЇНА! Наша невеличка мальовнича країна з працьовитими людьми з 24 лютого цього року стала душевно сильною державою, яка чітко знає ціну волі своєї нації, своєї рідної української мови, своєї культури. Той ранок змінив нас усіх безповоротно і назавжди. Життя кожного з нас поділилося на ,,до” та ,,після”. І це не наш був вибір, ми не хотіли війни, але нашим вибором був ЗАХИСТ НАШОЇ БАТЬКІВЩИНИ! Моя творча свідомість, звісно, відреагувала на всі ці події поетичними рядками:
Наша рідненько Батьківщино,
За що тебе отак оті,
Які не знають слово ,,лину”
Рвуть твоє тіло на шматки!?
*
За те, що ти така красива,
Вбираєш у вінок дівчат!?
За те, що хлопці у нас – сила,
Й говорим ми не ,,да”, а ,,так”!?
*
За що тебе вибух шматує
І виє мати над дитям!?
Я знаю, все Господь рахує
Й відплатить нечесті послам!
Наша нація – сильна, ми зараз надзвичайно згуртувалися і через важкі випробування та…втрати обов’язково прийдемо до Перемоги. Бо СВІТЛО ОБОВ’ЯЗКОВО ПЕРЕМОЖЕ ТЕМРЯВУ.
І саме зараз мені запам’яталися чудові слова Олексія Потьомкіна, заслуженого артиста України, першого соліста Національної опери, якій з перших днів війни у лавах ЗСУ:
,,Не важливо, ким ти був до війни. Важливо, ким ти є зараз!”
Пізніше письменники та поети ще багато напишуть книг та поезій щодо історій побаченого, почутого, пережитого. Знаю, що серед них буду і я.
Отримуйте актуальні новини першими – підписуйтесь на наш Telegram