Під час ракетного обстрілу Києва 26 червня одна з ракет влучила в дитячий садочок. Згодом стало відомо, що туди ходила донька Сергія Притули.
Джерело:фейсбук Сергія Притули
Про це волонтер і шоумен розповів у день, коли росіяни завдали удару. На щастя, в момент обстрілу поряд з будівлею нікого не було.
Садочок не працює від 24 лютого
Ще кілька місяців тому там лунав дитячий сміх. Однак тепер у дворі, де бігали дошкільнятка, велика вирва від вибуху та суцільна руйнація. А сама будівля посічена осколками боєприпасу.
Чергова атака російських тварин на столицю вільної України. Розбитий ракетним ударом житловий будинок, удар по дитячому садку, в якому моя донька Соломія виховувалась аж до великого вторгнення,
– написав Сергій Притула.
Коли закладам дошкільної освіти дозволили відновити роботу, тут вирішили цього не робити. Про це написав у коментарях до цього допису киянин Святослав Ханенко, який знайомий із власниками закладу і теж водив туди своїх дітей. “Вважаю це приклад іноді неприємних, але в підсумку блискучих рішень”, – підсумував чоловік.
Наслідки удару по дитячому садочку в Києві / Фото з фейсбуку Сергія Притули
Росіяни саме це і використовують, – Притула
Волонтер також акцентував на тому, що війна це горе та росіяни це знають. Вони хочуть, щоб ми відчули весь біль, який такими діями несуть на нашу землю.
Війна це горе і Росія це знає. Росія не просто це знає, росіяни саме це і використовують. Росія хоче, щоб ми ридали, плакали й опускали руки від безсилля. Росія хоче, щоб ми здались і стали на коліна,
– написав Сергій Притула.
Проте він додав, що українці – не той народ, який здається. Збройні Сили України кожного дня дають відсіч ворогу, а наша протиповітряна оборона збиває все більше ворожих ракет. Наша артилерія гатить російську техніку без зупинок, а командування армії планує десятки успішних операцій.
“Україна переможе, нас неможливо перемогти. Ні ракетами. Ні танками. Ні зґвалтованим російським телевізором. Пам‘ятайте, що нас багато. Пам’ятайте, що ми українці. Підтримуйте нашу Армію”, – підсумував відомий волонтер.
Автор:Олександр Марчак