Чи часто ви зустрічали двірників, які б пишалися своєю професією? Навіть у житті журналіста «Nizhyn Post», котрий має за плечима чималий досвід, подібного не траплялося. І раптом доля зробила дивовижний сюрприз…
Ніжинець В’ячеслав Падалка виявився приємною у спілкуванні людиною. Його делікатність і скромність обеззброїли з перших хвилин розмови. Ще більше захотілося дізнатися, як він прийшов у професію – нині він працює прибиральником вулиць на Ніжинському комунальному підприємстві «Виробниче управління комунального господарства».
У школі №15 В’ячеслав поглиблено вивчав фізику і математику. Відвідував секцію самбо. Згодом зробив не звичайний для хлопця вибір – навчався хлібопекарському ремеслу в одному з київських училищ. Потім отримав диплом техніка-технолога харчової промисловості у Чернігівському кулінарному технікумі. І хоча подальше життя з кулінарною справою В. Падалка так не пов’язав, він ні про що не шкодує.
«Освіта – в якому б закладі її не отримав – є освіта. Вона надає людині не тільки диплом, а й впевненість у собі, штовхає до подальшого розвитку. Шкода, що так і не отримав вищої освіти, дуже шкода. Можливо, з нею я досягнув би значних висот у житті. Було б непогано, звичайно, але я людина не амбітна: задоволений тим, що маю», — щиро усміхається герой нашої оповіді.
У 2000-х життя змусило багатьох українців зайнятися торгівлею. Побутовими дрібничками приторговував і В’ячеслав. Але ця справа була не до душі, тому з легкістю змінив її на іншу – 5 років працював слюсарем-складальником металоконструкцій на заводі «Сільмаш»…
«Де б я не робив, завжди добросовісно виконував свої професійні обов’язки. Тихенько виправляв за іншими недоробки. Начальство завжди могло на мене покластися», — зазначає В. Падалка.
Два роки тому В’ячеслав пристав на пропозицію заступника начальника КП «ВУКГ» Андрія Гомоляки і працевлаштувався прибиральником вулиць. Андрій Олексійович знав В. Падалку ще зі шкільної лави…
Взимку частина комунальників перетворюється на снігоприбиральників. Ця робота дуже подобається В‘ячеславу. «Техніка, на якій я працюю, хоч і важкувата, але так приємно очищати місто від снігу!» — задоволено промовляє прибиральник.
В’ячеслав дуже любить свою роботу. Не тільки взимку. В будь-яку пору. За час нашої розмови він неодноразово повторив, що пишається своєю професією. Інші соромляться, приховують від інших, а він – ні. Навпаки, пишається. Бо це круто і відповідально – робити своє місто ще охайнішим і чистішим.
Він залюбки орудує мітлою або повітродувом. Раніше за ним була закріплена центральна вулиця міста – Гоголя. Нині В’ячеслава можна побачити у будь-якому куточку Ніжина у будь-який час, навіть у свята та вихідні, бо він отримав посаду чергового вихідного дня. Є така посада, уявляєте?! Працюють разом з напарником Володимиром Гринем.
Посада ця, зі слів В’ячеслава, дуже відповідальна: протягом дня він знаходиться на зв’язку з усіма колегами і поспішає на допомогу до того, хто її потребує. Приміром, кілька днів тому викликав начальник підрозділу з утримання парків і скверів та озеленення територій КП «ВУКГ» Ярослав Білан – виникла термінова потреба прибрати з дороги гілку, яка впала з дерева. І таких випадків вдосталь.
Взагалі комунальники працюють швидко і злагоджено: щоранку Ярослав Білан отримує завдання від начальника КП «ВУКГ» Володимира Шпака, далі Ярослав знайомить з ними майстра Олександра Дзюбенка, а той, у свою чергу, доносить інформацію до підлеглих. І таких ланцюжків на підприємстві декілька. Кожен має певний напрямок. Всі вони – ланки одного великого ланцюга, який забезпечує безперебійну роботу цілого підприємства. А у працівників КП «ВУКГ», як ми знаємо, задача нелегка – тримати комунальний фронт…
Одна з найбільш затребуваних робіт восени – прибирання опалого листя. Особлива увага – до відремонтованих і центральних вулиць Ніжина. В. Падалка повітродувом збиває листя у купки, бо так його легше прибирати.
На запитання журналіста, чим зручніше працювати — мітлою чи повітродувом, В’ячеслав пояснює: «Повітродувом скоріше, мабуть, удесятеро. Працює він на бензині, але дуже економний у використанні. Це дуже зручна річ для нас, комунальників».
В. Падалка з користю намагається використати кожну вільну хвилинку: у будинку, який залишився йому у спадщину від рідних, чимало роботи. А ще – 10 соток городу. Наразі хазяйки немає. Найголовніша його підтримка – це мама, відома у Ніжині художниця Галина Володимирівна Падалка, і брат Валерій. Але В’ячеслав не втрачає оптимізму завдяки рідним людям та улюбленій роботі.
Автор: журналіст «Nizhyn Post» Валентина Савчук
Фото надано В. Падалкою