Попри війну ніжинські спортсмени продовжують тренуватися і показувати гідні результати.
Так, 14 січня у м. Бровари відбувся перший від початку повномасштабного вторгнення зимовий чемпіонат Чернігівської області з легкої атлетики серед чоловіків та жінок, юнаків та дівчат 2006—2007 р. н., 2008—2009 р.н.
У змаганнях взяли участь спортсмени Ніжинської комплексної дитячо-юнацької спортивної школи разом з тренерами Олександром та Миколою Кремезами, Геннадієм Левчуком. Наші легкоатлети вибороли на чемпіонаті аж 13 (!) призових місць.
Але сьогодні ми пропонуємо поговорити не про вихованців КДЮСШ, а про тренерів. Адже саме від них залежить половина успіху. Під час тренувань вони виступають для своїх вихованців не тільки викладачами і психологами, а й фактично – другими батьками.
Журналіст Nizhyn Post відвідала Ніжинську комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу, де поспілкувалася з тренерами Олександром Миколайовичем і Миколою Прохоровичем Кремезами, які виховали не одне покоління легкоатлетів. Це той самий випадок, коли кажуть: «Син пішов по стопах батька». Таким чином утворилася династія…
Розпочати дану історію буде справедливо зі «старейшини» — нещодавно Миколі Прохоровичу виповнилося 85 років. Він родом з с. Прибинь на Чернігівщині. Приїхав до Ніжина у далекому 1961 році за скеруванням, маючи на руках диплом Кременецького інституту. Так тут і залишився. Одним з перших розпочав розвивати у Ніжині легкоатлетичний напрямок. Не припиняє справу свого життя і досі. Наразі тренує старшу групу вихованців КДЮСШ, яким по 16-17 років.
«Рух — це життя!» — любить повторювати гуру легкої атлетики.
Серед вихованців Миколи Прохоровича є відомі постаті. Один з них — нинішній міністр освіти та науки України Сергій Шкарлет. Будучи хлопчиком, він відвідував секцію з легкої атлетики приблизно чотири роки.
Приклад батька був перед очима у Олександра Кремеза із самого дитинства. Вони ходили разом на тренування у спортивну школу, яка раніше розташовувалася поруч з Покровською церквою, займалися на стадіоні.
Коли Сашка перевели зі школи №9 до школи №15, бо так було зручніше для родини, то він попав до четвертого — спортивного — класу. Виявляється, був у Ніжині і такий клас.
Діти навчалися тут за окремою програмою: робочий день розпочинався о 7.30 з тренувань. Потім — сніданок. І вже після нього слідували звичайні предмети: математика, українська мова, природознавство… Далі за розкладом — обід, самопідготовка. Після уроків, коли інші діти були вже вдома, в учнів спортивного класу проходило друге тренування за день. Додому Сашко Кремез зазвичай приходив близько 19-й години. І так — щодня.
«І все встигали: і вчитися, і спортом займатися», — підкреслює тренер.
Тож не дивно, що у 13-річному віці учні ЗОШ №15 вийшли чемпіонами України з міні-баскетболу.
А започаткував спортивний клас Вольдемар Миколайович Шостка, який тривалий час жив у Молдові і тренував жіночу команду з баскетболу. Згодом він перебрався до Ніжина, знайшов спонсорів і набрав до класу 27 енергійних хлопців та дівчат. Снідали та обідали учні за спонсорські кошти. Це була своєрідна кузня юних спортивних кадрів.
Зрозуміло, що у подальшому Сашко Кремез бачив себе тільки у спорті. А ще точніше — на тренерській роботі, як батько. У 1997 році закінчив факультет фізкультури Чернігівського педагогічного університету. Кілька місяців тренував діток у КДЮСШ. Сподобалося. Після армії, не вагаючись, повернувся на роботу до спортшколи. З того часу минуло 23 роки.
Сьогодні старший тренер з легкої атлетики Олександр Миколайович Кремез — досвідчений фахівець, який наполегливою працею заслужив авторитет і повагу серед вихованців, батьків, колег і керівництва міста.
Наразі у нього займаються 26 дітей, об’єднаних у три вікові групи: починаючи з 11 років і до 24. Так-так, не дивуйтеся, у О. Кремеза тренуються навіть студенти, які навчаються у Ніжинських навчальних закладах. Це не суперечить регламенту спортивної школи.
Пліч-о-пліч з Кремезами працює тренер з легкої атлетики Геннадій Левчук.
«З появою Геннадія Леонідовича, а він, до речі, приєднався до нашого колективу п’ять років тому, нам стало легше працювати: ми з ним, як то кажуть, на одній хвилі, і мета у нас спільна — ростити гарних вихованців», — зауважує О. Кремез.
На яку саме дисципліну скерувати дитину, яка тільки-но переступила поріг КДЮСШ, тренери вирішують протягом перших двох років, поки триває початкова підготовка. А далі вже видно, кому більше даються біг з перешкодами, стрибки у довжину або висоту, штовхання ядра, а кому — і всі дисципліни разом.
Показник ефективної роботи тренерського колективу — результати, які юні спортсмени показують на змаганнях. Зі слів О. Кремеза, майже щороку Ніжинська КДЮСШ видає по призеру з легкої атлетики на чемпіонатах України.
Приміром, минулоріч вихованець Микита Челей посів друге місце у п’ятиборстві на чемпіонаті України, кілька років тому Денис Рудик взяв «бронзу» у семиборстві на юнацьких іграх України. Вихованки відділення легкої атлетики Людмила Розум і Олександра Левченко стали членами збірної команди України.
У процесі спілкування з журналістом тренер О. Кремез розповів цікаву історію про свою нинішню вихованку Катерину Горбач, яка через війну разом з батьками виїжджала до Швеції. Юна спортсменка виступила там на змаганнях і показала чудовий результат. Таким чином, Катерина гідно представила не тільки Україну, а й рідний Ніжин, зокрема. Нині дівчина знов відвідує тренування.
Через повномасштабну війну з Ніжина за кордон виїхало чимало юних спортсменів. Але майже всі повернулися додому.
Вже багато років юні легкоатлети взимку тренуються у спортивній залі Ніжинської школи №15, де десять років тому Олександр Миколайович і Микола Прохорович Кремези за власні кошти зробили ремонт. Завдяки цьому юні спортсмени мають змогу тренуватися у шипованому взутті. До речі, взуття вихованцям надає спортшкола. За можливості намагаються закуповувати і спортивний інвентар. За це — щира подяка начальнику відділу з питань фізкультури і спорту Павлу Глушку, директору Ніжинської КДЮСШ Галині Арвахі. Слова вдячності тренери висловлюють також батькам вихованців за всіляку підтримку і розуміння; міській раді — за наданий транспорт для поїздок на змагання.
Нині у шкільному спортзалі знаходиться укриття. Спортсменам тимчасово залишили одну бігову доріжку з трьох. Ворог змінив не тільки наші плани, а й наше життя. Але й за таких умов тренери разом з вихованцями намагаються «тримати планку»…
«Скажіть, хто з вас обох більш лояльний до вихованців, а хто — більш принциповий?» — поцікавилася журналіст у сина і батька Кремезів.
«Напевно, я більш принциповий і вимогливий, ніж тато. Щоразу нагадую дітям, що без старань і важкої праці не буде результату. Колись мене так вчив мій тренер Вольдемар Миколайович, за що я йому безмежно вдячний», — підкреслює О. Кремез.
Щодо майбутнього. Як зауважив Микола Прохорович, мрія у всіх українців нині одна — це Перемога. А він у своєму поважному віці знає, що каже.
У планах на найближчий час — участь у чемпіонатах України різних вікових груп. Аж до самого березня. Саме сьогодні, 19 січня, юні легкоатлети з Ніжина знов змагатимуться у Києві.
Перемоги їм! Перемоги всім нам!
Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото надано О. Кремезом
