Згідно зі статтею 26 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», підприємства, установи та організації зобов’язані враховувати потреби людей з інвалідністю і забезпечувати для них доступність споруд. Невже це лише на папері? А яка ситуація в Ніжині?
Проблема з пристосованістю Ніжина до людей з особливими потребами була завжди. Адже, всі ми ходимо в магазини, і згадаймо, чи всюди є пандуси? Що там громадські заклади, коли в державних закладах нівелюється це питання.
Критичною точкою для нашого видання стала ситуація з нашим захисником Дмитром.
Дмитро Жуков – боєць роти охорони однієї з військових частин ЗСУ. 5 лютого на Бахмутському напряму він отримав поранення в голову – працював ворожий снайпер. Двоє побратимів Дмитра загинули. Чоловік тоді важив 160 кг, тому повернулися за ним групою через десять годин після поранення, а прооперувати змогли через півтори доби. Дмитро вижив.
До 21 лютого він був у тяжкій комі. Того дня до нього повернулася свідомість, і його з реанімації перевели в палату нейрохірургії.
Зараз він не розмовляє, і в нього паралізована права сторона. Бо куля зліва зайшла, а коли так – то права частина тіла паралізується. Дмитру потрібна реабілітація.
Захиснику потрібно в паспортний стіл, оформити документи. Паспортний стіл це державне місце де рано чи пізно побувають всі ніжинці.
Запитання до чиновників, які відповідають за дане питання: Як слабкій жінці занести на ці сходи чоловіка? Забігаючи наперед, скажу, що в даній ситуації допомогли побратими.
Ми створили петицію для допомоги Дмитру Жукову, підписати її можна, якщо перейдете за посиланням.
Насправді питання більш масштабніше. Оскільки люди, які пересуваються за допомогою візків були і до війни. Ми запитали думки ніжинців:
Далі коментарі взяті зі сторінки Лариси Жукової:
Ірина Олефирович неодноразово порушувала питання соціального таксі для людей з інвалідністю.
Виявилось, що таке таксі справді в Ніжині є. Але за словами Ірини даний вид транспорту не задовольняє потреби людей. Раз з’їздити можливо, а якщо кожного дня потрібно в лікарню і назад, то тут з’являються труднощі. А на платному автомобілі за пенсію не наїздишся…
В Україні є низка документів, що зобов’язують державу, підприємства, установи та організації дотримуватися безперешкодного доступу людей до будинків та громадських споруд. Це, зокрема, Конституція України, Закон України “Про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю в Україні”, ратифікована Україною у 2009 році конвенція ООН про права людей з інвалідністю, Закон “Про регулювання містобудівної діяльності” і нарешті Державні будівельні норми.
То ж хто не дотримується чинного законодавству?
На жаль, представники органів місцевого самоврядування мовчать. На прохання прокоментувати ситуацію, спираються на колосальну зайнятість…
Адже, не складно ці питання взяти під особистий контроль та посприяти у їх вирішенню…