Перші кухарі з’явилися на землі без сумнівів з появою самого людства, інакше як можна пояснити, що ми все ще не померли з голоду. Більш того – прийом їжі для багатьох з нас досить приємне заняття.
З’їсти що-небудь смачненьке, це те саме маленьке свято, яке кожен з нас може влаштувати собі, і не останнє місце в цьому займає кухарське мистецтво.
Сьогодні в гостях у MYNIZHYN.com інженер- технолог м’ясо молочної продукції (жири і жирозамінники), яка закінчила Національний університет харчових технологій – Тетяна Рибас.
“Наша Таня он які пироги та торти пече, а скільки гарних рецептів знає, а готує так смачно, що й з тарілкою з’їси!” – так про неї говорять рідні, знайомі, друзі і всі ті, хто хоч раз спробував її страву.
Дівчина раніше проживала та працювала в Києві кондитером, зараз із сім’єю живе у місті Бахмач, що на Чернігівщині і готує пельмені, котлети, голубці та вареники в одній із приватних організацій свого міста.
– Доброго дня, от у світі так багато різних професій, скажіть чому серед них ви вибрали саме цю? Тобто що вплинуло на вибір вашої професії? Можливо, з дитинства полюбляли побалувати свої рідних чимось смачненьким?
– Доброго дня! Дякую за запрошення. Вітаю всіх господинь і господарів, хто із задоволенням зранку йде на кухню, і особливо тих кухарів, які щодня готують для наших хлопців з ЗСУ. Нехай янгол охоронець вас оберігає, низький вам уклін! А щодо вибору професії – чомусь спочатку згадується село, де пройшло моє дитинство. Пам’ятаю, як на Великдень вибігаєш на дорогу, а з кожного подвір’я неймовірний аромат випечених пасок та пиріжків! Певно, ще тоді аромат ванілі з родзинками полонив мою уяву (Посміхається –авт.)
– Якщо ж говорити про роботу кухаря, кондитера і просто людини, яка створює різні смачні шедеври – то хочеться дізнатися в чому полягає секрет успіху цього не простого але такого смачного заняття? Тобто в чому особливість роботи на кухні? Щоб ви сказали?
– Коли я прийшла до учбового центру ВАТ “Київхліб” здобувати професію кондитера, досвідчений кондитер Валентина Іванівна мене попереджала: дитинко – це не вдома тортики готувати, це важка професія , добре подумай! І вона мала рацію на всі сто відсотків!Тільки завдяки прикладу мами і бабусі, які з дитинства привчили мене трудитись і жити за ради сім’ї , я зараз долаю всі перешкоди і здобуваю свої маленькі успіхи. Для мене особливість – дарувати радість людям і бути частиною чудового колективу , який щодня виробляє , якісну та смачну продукцію для нашого міста.
– Чи є такі процеси на кухні, які ви не любите?
– Ні. Я навпаки , завжди старалась опанувати всі процеси і навіть довести їх до автоматизму. Тільки не люблю коли в колектив приходить поганий настрій… і таке буває.
– Банальне питання, але хочеться його вам задати: чи любите ви готувати?
– Коли я на роботі і нам зранку дають заявку на 300 кг. продукції , то, звісно, на вечір бажання щось готувати зникає. Вдома ніхто питань не задає, тихенько відварюють собі пельмені. А як сили відновлені, вже мені не сидиться на місці і на кухні наперед планую з чого почати!
– Якщо можна було б повернути час назад, то чи почали б Ви ще раз з самого початку? Чи обрали б, скажімо так – «гастрономічну» професію?
– Так? звісно! Я мріяла бути художником, навіть співачкою, любила подорожувати, фотографувати . Якби людині Господь давав ще можливість, я б кожного разу пробувала б щось нове.
– А що вам треба знати про людину, аби якнайкраще задовольнити її кулінарні смаки?
– В ідеалі, щоб не нашкодити, медична карточка і десять хвилин на ознайомлення (Сміється – авт.) А в житті завжди допомагає живе спілкування. Приміром, коли в мене замовляли тортики – ми разом із замовниками обговорювали всі деталі та смакові вподобання.
– Зараз популярні різні кулінарні шоу, чи викликають вони у вас азарт, аби подумки позмагатися з тим чи іншим шеф-кухарем? І чи є серед них ваші кумири?
– В декретній відпустці у 2018 році, зимовими вечорами цікаво було спостерігати за нашими харизматичними учасниками шоу Єктора , кумиром був Володимир Ярославський. А от після вторгнення РФ на нашу територію, для мене кумири всі, хто годує наших захисників і людей на прифронтових територіях.
– Крім того, що ви дипломований спеціаліст у сфері харчових технологій, ви – дружина і мама двох діток. Тож, напевно знаєте різні секретні смаколики? Можете поділитися з нами рецептом чогось солоденького і чогось солоненького?
– Мої хлопці, найбільше полюбляють “шашлик”, а я люблю все тушкувати і запікать.
Із солоного варто спробувати печеню “Димляна” :
На дно казана кладемо свинячі реберця, кісточками до низу, солимо, перчимо на (свій) смак. Кільцями нарізаємо цибульку, моркву, солодкий перець, помідори, баклажани, картоплю. Викладаємо все шарами, солимо, перчимо. Потім нарізаємо зелень, яка вам подобається, два цілих гострих перці, за бажанням, головку чищеного часнику. Вливаємо 0,200мл. води, накриваємо все капустяним листком, на листочок кладемо вантаж, накриваємо кришкою. Після того, як закипить, одну годинку тушити на маленькому вогні.
Із неймовірної кількості солоденького, мені найбільше запам’ятався смак “мигдалевих чіпсів” це французькі ласощі.
Беремо 0.300 гр. цукрової пудри, 0.200 гр. яєчних білків. Збивати не потрібно, просто гарно перемішуємо. Додаємо 0.100 гр. розтопленого вершкового масла , 0.200 гр. мигдалевих пластівців , 0.010 гр. ванільного цукру , трішечки солі і 0.120 гр. муки.
Все перемішуємо, по одній столовій ложці викладаємо на силіконовий килимок , на відстані один від одного, змочивши руку у воді формуємо тоненькі млинчики. Ставимо в розігріту духовку t 170 градусів на 7 хвилин. Охолодити і насолоджуватись.
Смачного!
Фото з архіву Тетяни Рибас