В останні тижні погляди всього світу пильно стежили за Саудівською Аравією, а точніше за мирними перемовинами, які відбуваються у різних комбінаціях та різними складами делегацій між США, Росією та Україною.
ВВС розбиралась, чому саме ця країна стала майданчиком, де вирішується доля миру в Україні.
Амбіції в пустелі
170 кілометрів у пустелі на північному заході Саудівської Аравії – саме такою мала б бути довжина The Line, гігантського міста майбутнього.
Воно мало б бути таким єдиним у світі й жодне інше людське поселення не могло б дорівнятися до нього за інноваційністю. Це зелене місто – візія коронного принца Мухаммеда ібн Салмана, фактичного лідера країни. Той почав втілювати її в життя в 2021-му.
Зрештою, від таких масштабів будівництва довелося відмовитися.
Перша частина цієї пустельної оази простягнеться лише на кілька кілометрів. Це виявилося задорого навіть для країни, що є найбільшим експортером нафти в світі.
Але приховані за The Line глобальні політичні та економічні амбіції Саудівської Аравії нікуди не зникли. Й однією з найбільш актуальних для України нині є готовність Королівства надавати майданчик та бути посередником у мирних переговорах.
Публічно про це говорили принаймні з літа 2024 року. Непублічно, ще з 2023 року українське МЗС та в Офіс президента розглядали цю країну як одного з найбільш важливих партнерів на Глобальному Півдні.
Саме в саудівському місті Джидда пройшла друга зустріч у рамках підготовки Саміту миру 2024 року. З усіх зустрічей і самітів на підтримку “формули миру” президента Зеленського це був єдиний раз, коли в цих заходах взяв участь представник Китаю – спецпосол з питань Євразії Лі Хуей.
І це було результатом впливу саме тієї держави, де проходила зустріч, переконаний Мохаммад Фараджаллах, головний редактор видання “Україна по-арабськи”, експерт з українсько-арабських відносин.
Сьогоднішня Саудівська Аравія не задовольняється роллю однієї із найвпливовіших країн арабського світу. Вона готова змагатися за роль лідера одночасно й арабського світу, й ісламського світу, в якому її давнім ворогом є Іран, і ширше – за роль глобального гравця.
“Саудівська Аравія прагне бути регіональним лідером і завдяки посередництву на мирних переговорах заробляє для цього репутаційні бали”, – пояснює її основну мотивацію Ілія Куса, аналітик із питань міжнародних відносин.
За столом між українською та американською делегаціями на переговорах у Джидді 11 березня цього року та в Ер-Ріяді 23 березня сиділи представники Королівства.
З одного боку, вони виконували лише церемоніальну роль нейтрального спостерігача. Тобто ця країна гостинно приймає делегації України, Росії та США, сама не впливаючи на суть перемовин.
“Ця роль дипломатичного майданчика є механічною наразі”, – зауважує Ілія Куса.
З іншого боку, це може бути початком значно серйознішої і більшої залученості арабського світу до посередництва у переговорах. Особливо якщо човникова дипломатія самих США не дасть бажаного результату, якого так сподівається американський президент Дональд Трамп.
Якщо його спрощений бізнес-підхід до мирного врегулювання не спрацює, така країна, як Саудівська Аравія, на думку експертів, може запропонувати глибший погляд на те, як можна домовлятися й балансувати. І для цього вона має достатньо досвіду.
Вона вже виступала посередницею в інших конфліктах: у Ємені, в Судані, у протистоянні між палестинськими Хамасом та Фатхою.
Крім того, Мухаммед ібн Салман потребував згаданих “репутаційних балів” після вбивства в саудівському консульстві в Стамбулі опозиційного журналіста Джамаля Хашоггі в жовтні 2018 року. Американська розвідка заявила тоді про причетність до злочину саме саудівських чиновників.
“Червоні лінії” України без України та дзвінок французам
На тлі перших раундів переговорів та човникової дипломатії США медіа Саудівської Аравії пробують детальніше пояснити позиції всіх учасників. Але за коментарями щодо України там досі звертаються до росіян.
Приміром, “червоні лінії” та “суворі умови” України на переговорах в ефірі найбільшого телеканалу країни Al Arabiya “пояснював” колишній російській дипломат, цитуючи Путіна. Варто відзначити, що робив він це арабською мовою.
Це є результатом активності, інвестицій та історичних зв’язків Росії в країнах арабського світу.
Й Україні ще доведеться боротися за свою більшу суб’єктність в їхньому інформаційному просторі. До російського вторгнення системно вона цього не робила.
Крім того, в останній рік відбулися події, що напряму стосуються як політики Саудівської Аравії, так можливостей для справедливого й надійного миру для України.
Так, у липні 2024-го агенція Bloomberg повідомила, що Саудівська Аравія попередила країни G7 про готовність продати їхні державні цінні папери, які Королівство придбало раніше. І це було б зовсім невигідно для держбюджетів, приміром, Франції та Німеччини.
Нібито це була реакція на можливу передачу Україні заморожених російських активів вартістю понад 300 млрд доларів. Посилаючись на власні джерела, Bloomberg писав, що саудівські очільники дзвонили французьким візаві саме з таким меседжем.
Чи справді це могло вплинути на рішення Заходу передати Україні доходи від замороженого капіталу та майна РФ, але не їх самих? Це достеменно не відомо, але поки що Україна може розраховувати лише на відсотки й дивіденди, але не на саму вартість цих ресурсів. А вони б вельми знадобилися їй для фінансування відбудови. Її мінімальну вартість попередньо оцінюють у 450-500 млрд доларів.
Саудівська Аравія також не підтримала міжнародної ізоляції Путіна. Ця країна взяла участь у саміті БРІКС в Казані в жовтні 2024 року. Хоч сам Мухаммед ібн Салман до Росії не поїхав, а надіслав туди міністра закордонних справ.
Під впливом подібних епізодів частина українського політикуму переконана, що Саудівська Аравія реалізує радше проросійський, ніж нейтральний курс.
“Вони більш зорієнтовані на Росію через свої економічні інтереси, але назовні їм треба показати нейтральність і те, що вони за мир. Те, що Саудівська Аравія пропонує бути майданчиком для переговорів чи посередником, створює хибне враження їхньої об’єктивності”, – сказав в інтерв’ю ВВС Олександр Мережко, голова комітету із зовнішньої політики Верховної Ради.
“Для мене, як юриста-міжнародника, не зрозуміло, як можна претендувати на роль майданчика чи навіть посередника і не називати речі своїми імена?” – додає він, зауважуючи, що Саудівська Аравія не вживає щодо повномасштабного вторгнення РФ терміну “агресія”.
“Століття покинутості” й багатовекторність
Але експерти пропонують подивитися на дії цієї арабської країни в довгій часовій перспективі.
“Те, що українці переживають сьогодні у відносинах із США, коли вони відчувають, що ті їх “кинули”, арабський світ переживав ціле століття”, – каже Мохаммад Фараджаллах.
Оскільки США не брали на себе довгострокових зобов’язань із підтримки миру в країнах Близького Сходу, навіть якщо відправляли туди свої війська. Як це було, приміром, в Іраку після 2003-го.
Сьогодні зовнішня політика Саудівської Аравії є багатовекторною. Ця країна переконалася: вона не може залежати від жодної іншої великої держави. “Політика цієї країни не є ані проросійською, ані прокитайською, ані проамериканською”, – вважає експерт. Він відзначає, що в радянські часи й після розпаду СРСР Саудівська Аравія не підтримувала Росії.
Більш того, велике історичне значення мало її рішення знизити ціну на нафту в березні 1983 року. Саудівська Аравія ухвалила його разом з іншими країнами ОПЕК. Це позбавило Компартію СРСР великої частини доходів від продажу нафти й газу за кордон. І, зрештою, прискорило крах усієї радянської системи.
У Першій Чеченській війні в 1994-1996 роках Саудівська Аравія підтримала чеченців, які воювали за незалежність Чеченської республіки Ічкерія. Росія розглядала саудівських ваххабітів як одну з найбільших безпекових загроз для себе.
Але відтоді багато що змінилося. “Путін добирає кожне слово, коли говорить із Саудівською Аравією. Тому що без своїх доходів від нафти він не протримається й двох місяців”, – наголошує Мохаммад Фараджаллах.
Як глобальний лідер з експорту вуглеводнів, королівський дім саудитів зберігає свою золоту нафтову акцію.
В ній так само зацікавлені й США. Власний видобуток нафти цієї країни все ще не дасть їм можливість контролювати ціни на світових енергетичних ринках, як відзначає ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін.
Таким чином, саме з допомогою Саудівської Аравії США та Європа можуть гіпотетично вплинути на російські доходи, з яких Володимир Путін фінансує армію, виробництво зброї та обхід санкцій.
Втім, контроль за цінами на нафту – це не єдиний мотив адміністрації Трампа у відносинах з Саудівською Аравією. Інший – це очікування того, що Мухаммед ібн Салман укладе договір про нормалізацію відносин з Ізраїлем.
Про це розповів спецпредставник США Стів Віткофф у нещодавньому контроверсійному інтерв’ю американському блогеру Такеру Карлсону.
Він змалював широку картину досягнення миру та стабільності на Близькому Сході. У ній Сирія на чолі з прогресивним джихадистом Абу Мохаммедом Аль-Джолані, а також Ліван та Саудівська Аравія могли б відновити дипломатичні відносини з Ізраїлем та почати співпрацювати.
Ці угоди доповнили б домовленості Авраама – низку договорів про нормалізацію відносин між Ізраїлем та деякими іншими арабськими країнами. Подібні угоди уклали ОАЕ, Марокко та Бахрейн за першого президентства Трампа.
Замість Червоного Хреста – Саудівська Аравія?
Для України Саудівська Аравія сьогодні важлива не лише як дипломатичний майданчик для великих переговорів.
Вона може бути ще й майданчиком для порятунку полонених українців.
Королівство – серед тих країн, які могли б стати надалі посередниками у визволенні цивільних українців та військовополонених з російських тюрем.
Разом із Катаром вона могла б допомогти повернути депортованих українських дітей. Як ВВС відомо з власних джерел, ця країна допомагала з цим і публічно, і непублічно.
Медійна ініціатива за права людини пропонує, щоб Україна та треті країни, її близькі партнери, звернулися до країн арабського світу, а також Туреччини, Ватикану, країн Латинської Америки, Індії з проханням стати країнами-посередниками чи країнами-покровительками для визволення цивільних українців з російських та окупаційних тюрем.
Ідеться про українців, яких російські війська та спецслужби свавільно затримали на окупованих територіях. Іншого дієвішого міжнародного механізму повернення їх з неволі досі не існує.
Українські неурядові організації обговорюють цю пропозицію з ОП та МЗС України.
Якщо б ці країни погодилися взяти таку роль миротворців на себе, то дипломати Саудівської Аравії та інших залучених держав, поміж іншого, могли б також відвідувати українських військовополонених та цивільних затриманих у вʼязницях РФ і перевіряти, в яких умовах їх утримують.
ВВС відомо, як щонайменше одного разу дипломати арабської країни прямо вказали владі РФ на те, що потрібно припинити знущання з українських військовополонених. Це те, що сьогодні не в змозі належним чином робити Міжнародний комітет Червоного Хреста, як переконані і Україна, і багато міжнародних правозахисників. Хоч його мандат це передбачає.
Ще один спільний інтерес двох країн, за яким майбутнє, – це торгівля зброєю.
Україні після війни потрібні будуть нові експортні ринки для зброї власного виробництва.
Після візиту до Джидди 10 березня цього року Володимир Зеленський відзначив “мудрий погляд” коронного принца на міжнародну ситуацію, його “слова впевненості в українському майбутньому” та зацікавленість цієї арабської монархії в інвестиціях в український сектор безпеки, в енергетику та інфраструктуру.
За обсягом витрат на оборону та власне військо Саудівська Аравія посідає третє місце в світі. Але лише два відсотки цих витрат припадає на закупівлі зброї та військової техніки у власних державних компаній. Решта – це імпорт озброєнь.
У своїй масштабній стратегії економічного розвитку Vision 2030 Саудівська Аравія визначила чимало цілей.
Поміж них – збільшення власного оборонного виробництва, щоб виробляти половину зброї для потреб своєї армії з власних комплектуючих. Решту – імпортувати переважно із західних країн.
Приміром, ця країна таки відмовилася від закупівлі російських зенітно-ракетних комплексів С-400 на користь західних систем ППО.
Саудівській Аравії міг би бути цікавий український досвід протидії іранським ударним дронам типу “шахед” та безпілотним системам на полі бою чи глибоко в тилу.
Раніше країна купувала багато української зброї, зокрема протитанкові комплекси. Частину з них не встигли відправити замовнику й багато українців у перші місяців війни бачили відео знищення російської техніки через приціли “Стугни” з арабськомовним меню.
У Vision 2030 йдеться також про розвиток інновацій та малого й середнього бізнесу задля, щоб зменшити залежність від нафтового сектору.
Саудівська Аравія також прагне залучити до ринку праці жінок, що є великим зрушенням для ультраконсервативного ваххабізму. Ця релігійно-політична течія сунітського ісламу є державною ідеологією Королівства.
Побудова лінійного міста майбутнього The Line – це теж частина Vision 2030. І хоч у цьому проєкті саудитам вдалося далеко не все, ця арабська монархія не зупиняється і ставить далі амбітні цілі.
Сприяти дипломатичному вирішенню війни Росії проти України – це ще одна така ціль. Для України ж це більше, ніж ціль. Це питання її подальшої долі.
І на цьому шляху їй по-справжньому знадобилася підтримка арабського світу.