ЗА ТЕХНІЧНИМ СТАНОМ ОБЛАДНАННЯ НА НІЖИНСЬКОМУ КОНСЕРВНОМУ ЗАВОДІ СТЕЖИТЬ БРИГАДА ВОЛОДИМИРА БРАТЧЕНКА
Новітнє обладнання є складовою будь-якого сучасного виробництва. Воно дозволяє вдосконалювати всі робочі процеси, працювати швидко та злагоджено. Це стосується і Ніжинського консервного заводу.
Але щоб обладнання на давало збоїв, за ним необхідно постійно доглядати. Своєчасно проводити профілактику, а у разі потреби – швидко усувати недоліки. Для цього на підприємстві працює бригада, яка включає в себе зварювальників, слюсарів, сантехніків, на чолі з головним механіком Володимиром Братченком. Загалом 23 чоловіки.
Сьогодні в рубриці Обличчя громади Ніжина Володимир Миколайович – один зі старійшин Ніжинського консервного заводу. Працює на підприємстві з 1993 року. Родом з с. Талалаївка. Після армії закінчив Ніжинський технікум механізації, де отримав професію слюсаря. Працюючи на консервному заводі, поступово “доріс” зі звичайного робітника до головного механіка, на цю посаду його призначено у 2007 році.
Зі слів керівництва заводу, В. Братченку притаманні такі риси, як відповідальність, скромність, вміння спілкуватися з людьми і керувати робочим процесом.
“Наш робочий день розпочинається з перевірки заводського обладнання. Ми повинні впевнитися, що всі виробничі лінії перебувають у належному технічному стані. І тільки тоді можна їх запускати. А це, до речі, чималий обсяг роботи”, – зазначає головний механік В. Братченко.
У колективі, що очолює Володимир Миколайович, самі чоловіки. Наймолодшому – 22 роки, найстаршому – 70 років. Зі слів керівника, працівники чудово розуміються між собою – допомагають один одному і словом, і ділом. Дуже важливо у колективі відчувати надійне плече колеги і товариша.
Фрезерувальник Петро Миколайович Малюга, слюсарі-ремонтники Володимир Григорович Шмаровоз, Сергій Олексійович Нечваль, електрогазозварювальник Юрій Олександрович Кудра свою відданість заводу довели багаторічною плідною працею.
Слід відзначити й інженерів з механізації та автоматизації виробничих процесів: Олександра Юрійовича Простантинова (працює на підприємстві з 2010 року) та Олександра Олексійовича Дорошенка (працевлаштувався на завод у 2005 році).
Були періоди, коли дехто з колективу на певний час звільнявся, але потім усе рівно поверталися, бо прикіпили до підприємства душею.
Чоловіки дуже стримано розмовляли з журналістом. І в тому немає нічого дивного: люди робітничих професій завжди відрізнялися скромністю і надзвичайною працьовитістю. Отже відповідали коротко і зрозуміло: “Роботу любимо. Справу знаємо. Продукцію заводу куштуємо. Перевагу, як і більшість колег, надаємо ікрі з кабачків «Ніжин».
Чи відчувають себе чоловіки з бригади В. Братченка частинкою великого механізму під назвою “Ніжинський консервний завод”? Ще б пак! Не тільки відчувають, а й пишаються цим. Адже підприємство давно вийшло на інший, більш високий, рівень – його продукцію знають і полюбляють не лише в Україні, а й за кордоном.
Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото автора
