ТРИМАЙТЕСЯ, ДОРОГЕНЬКІ! З ВАМИ – ВЕСЬ НІЖИН І ВСЯ УКРАЇНА: на захід до Ніжинської бібліотеки-філіалу №2 запросили матерів загиблих героїв
Чи є у світі щось сильніше за материнську любов? І де знайти такі слова, щоб заспокоїти матір, яка втратила на війні сина? Немає таких слів. Але у наших з вами силах огорнути увагою та турботою жінок, яких спіткало невтішне горе…
17 травня в Ніжинській бібліотеці-філіалі №2 відбувся захід, присвячений матерям. На заході були присутні мама Героя України Олександра Мацієвського Парасковія Михайлівна Демчук, мама Олексія Котляра Любов Олексіївна та його вдова Оксана Анатоліївна.
Незважаючи на те, що захід був не масштабним – всі запрошені змогли розміститися у невеликій читальній залі – він залишив неймовірні враження. Відчуття, від яких – ком у горлі та невимовний смуток на душі.
Не передати словами, що відчуваєш, коли невтішні матері та дружина, що сидять поруч з тобою, вмиваються сльозами при кожній згадці про сина, могилу та нескорену Україну. Хочеться обійняти чужу людину, пригорнути до себе, хоч якось втішити. Кожна жінка-матір сприймає цей біль як свій. А про себе тихенько шепоче: “Не дай, Боже!”
Дуже уважно слухали присутні вірші місцевих поетів Валентини Красновид та Євгена Кармалиги, де кожний рядок написаний серцем. Про весну, про матерів, про віру в нашу Перемогу.
Справжньою перлинкою заходу стала чернігівська школярка Мар’яна Шевченко. З перших днів повномасштабної війни дівчина разом з мамою перебувають у Ніжині. Мар’яна – активна читачка Ніжинської бібліотеки-філії №2. Ця патріотична родина плете маскувальні сітки. Дівчина збирає кошти для ЗСУ, виконуючи патріотичні пісні під гітару на вулицях Ніжина.
Учасників заходу вона розчулила своїм співом і декламуванням вірша Ліни Костенко “Крила”. Диву даєшся, який у цієї дівчини потенціал! За такою молоддю – майбутнє України.
Позитивного настрою додали пісні у виконанні фольклорного гурту «Ніжинка» під керівництвом Віри Шевченко. Виступ був яскравим і незабутнім. Серед учасниць гурту – Таїсія Удод. Вона втекла від війни з Вугледара. Її домівку на Донеччині знищили росіяни. Тимчасовий прихисток жінка знайшла у Ніжині. Попри душевний біль вона співає. Каже, що українська пісня у такі нелегкі часи допомагає вистояти.
Дуже проникливим був виступ голови Ніжинської ветеранської організації Людмили Величко. Вона віднайшла ті теплі слова, що розтопили душу кожного. Людмила Миколаївна низько вклонилася матерям і вдові загиблих захисників і пообіцяла їм всіляку підтримку зі свого боку. А ще від депутата обласної ради Наталії Копиці передала подушечки з написом: «Я маю в серці те, що не вмирає».
Ініціатором чудового емоційного заходу виступив колектив Ніжинської бібліотеки-філіалу №2 на чолі з Ніною Івасенко, а також активіст ветеранського руху Тамара Куськал. Тож організаторам – щира подяка, а матерям і вдові – низький уклін. До самісінької землі.
Тримайтеся, дорогенькі! З вами – весь Ніжин. Вся Україна.
Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото автора
