“НЕХАЙ РІДНА ЗЕМЛЯ І НАДАЛІ НАДИХАЄ ВАС НА ТВОРЧІСТЬ!”: у селі Переяслівка Ніжинської ТГ відбулася виставка відомого художника Григорія Безпалого
Минулої суботи, 20 травня, у селі Переяслівка, яке розташоване на території Ніжинської громади, відбулася непересічна подія – земляків та гостей на свою виставку запросив відомий український художник Григорій Васильович Безпалий. Нині митець проживає у м. Вишневе на Київщині. Але про рідну Переяслівку не забуває…
Захід відвідала і журналіст Nizhyn Post, де чудово провела час.
На виставці були представлені 40 робіт митця: сільські пейзажі, картини на патріотичну тематику, роботи з християнськими мотивами. Навіть Великий і Маленький герби Переяслівки.
Захід відбувся у приміщенні сільської ради, де гостей радо зустрічав сам Григорій Васильович і залюбки розповідав історію написання своїх картин.
Представлені на виставці роботи – лише маленька частинка надбання митця. Загалом у творчому доробку Г. Безпалого приблизно тисяча живописних картин. Відбулися десятки персональних виставок.
Наш талановитий земляк був одним серед 11 художників, чиї роботи представляли на престижній виставці у Печерських галереях 2016 року. Захід присвячувався ХI Міжнародному дитячо-юнацькому фестивалю “Духовні джерела”.
Народився Григорій Безпалий в 1953 році в Переяслівці у сім’ї робітників. Бути художником мріяв з дитинства. Але батьки наполягли на тому, щоб син пов’язав своє життя з медициною. Після армії в 1975 році Григорій подав документи в Київський художній технікум і Київський медінститут. Але все ж таки обрав медицину, санітарно-гігієнічний факультет.
Згодом працював лікарем у Києво-Святошинській санепідстанції, очолював один з відділів райдержадміністрації. Але малювати не переставав ніколи. Навіть підробляв художником-оформлювачем на підприємствах Києва.
Сьогодні Григорій Васильович повністю присвятив себе улюбленій справі, має власну творчу майстерню. А ще пише гарні вірші. У 2018 році видав книгу “Переяслівка: з глибини віків і донині”.
“Григорій Васильович любить свій рідний край. Він закоханий у природу, у свою малу Батьківщину. Цю любов наш талановитий земляк виплеснув на картинах. Хочу побажати Григорію Васильовичу здоров’я. Нехай рідна земля і надалі надихає Вас на творчість. А ми залюбки споглядатимемо!” – зазначила староста Кунашівсько-Переяслівського старостинського округу Любов Пелехай.
Кожен з присутніх, а на захід зібралися близькі, знайомі, колишні однокласники художника, мав змогу сказати про нього кілька слів. “Людина з чуйним серцем, яка вболіває за своє село”, – казали вони про Г. Безпалого.
Привітати художника приїхала директор ТОВ “Український аграрний союз” Людмила Гальонко. Людмила Михайлівна давно підтримує добрі стосунки з Григорієм Васильовичем Безпалим, є поціновувачем його мистецтва.
На захід з сусіднього села Липів Ріг прибув Володимир Волощук з онуком. Як розповів журналісту пан Володимир, їх з паном Григорієм поєднує давня дружба. А познайомились чоловіки на риболовлі багато років тому. Виявилося, що вони мають спільні інтереси. Пізніше В. Волощук дізнався про талант Г. Безпалого.
Хтось з присутніх запитав у митця, ЯК приходить натхнення. Григорій Васильович відповів, що трапляється по-різному. Буває, йдучи мимохідь, щось побачив цікавеньке, сфотографував – і згодом, вдома, вже зробив замальовку. Завдяки цій схемі, приміром, з’явилася ціла серія картин “Засніжений Остер”.
Деякі полотна – це відгук на події, які пройшли через серце автора. Такою є робота, присвячена пам’яті Героїв Небесної сотні, що більше нагадує абстракцію, а також символ незламності українського народу “Бородянський півник”.
А ще є сюжетні картини. Одна з них – “У Липів Розі дуб зелений”. На зображеному митцем дереві – два обличчя: Тараса Шевченка та його останньої любові – Лікери Полусмак. Цей дуб і досі росте у Липовому Розі.
Багато хто думає, що Шевченко та Лікера призначали зустрічі під цим деревом. Але, за словами місцевої вчительки, такого статися НЕ могло, адже дівчина була на 25 років молодша від відомого поета.
А от Тарас Шевченко, за переказами, дійсно полюбляв сидіти під цим дубом і писати вірші, коли приїжджав до пана Макарова у Панський гай. Лікера була кріпачкою і жила в Санкт-Петербурзі. Пізніше пан дав їй вільну. Але одружитися вже відомому на той час поету на коханій дівчині так і не судилося. Після смерті вона відвідувала його могилу.
Історія кохання вже немолодого Шевченка до красуні Лікери викликала неабиякий інтерес у гостей виставки. Присутні слухали її, затамувавши подих.
“Дякую Богу, що я народився в Переяслівці. Коли ми були дітьми, цю красу не помічали. А скільки наші діди, батьки знали всього! Я дещо встиг ухопити, але багато ще незвіданого. Моя творчість в чомусь автобіографічна. Десь трохи наївна. Всьому, що є у моєму житті – від самого народження, я завдячую Богу. Талант від нього. Я вірю: село моє живе і буде жити”, – наголосив Г. Безпалий.
Наостанок Григорій Васильович пообіцяв подарувати Великий і Малий герби Переяслівки Кунашівсько-Переяслівському старостату.
Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото автора
