“Якщо замість місяця навчання на полігоні мати лише три дні для стрільби по 15 патронів – це буде коштувати комусь життя. Навіть стажера в кав’ярні за такий час не навчиш”, – каже військовий, що служив в одній бойовій бригаді з новобранцями. Не всі з них, за його словами, пройшли справжнє навчання.
У схожій ситуації опинився Віктор (ім’я змінено), ІТ-спеціаліст без військового досвіду. Отримавши повістку, він пішов служити.
Віктора мобілізували наприкінці березня цього року й відправили до 38 об’єднаного навчального центру Повітряних сил. Там він і мав би отримати базову і фахову підготовку.
“Лікар центру визнав мене непридатним до військової підготовки за станом здоров’я та фізичною формою, зокрема через малу вагу. Хоч ВЛК перед цим зробила висновок, що я повністю придатний”, – розповідає Віктор.
Йому запропонували служити в роті охорони Деснянського центру комплектування і соціальної підтримки у Києві. Або військкомату, як досі називають ці установи. Він мав охороняти приміщення, вручати повістки та стояти в почесній варті на прощанні із загиблими військовими.
У нього був лише один навчальний день. Бійців роти відправили на тренування зі стрільби в позиції лежачи.
“Через три тижні нам повідомили, що відправляють до 93-ї бригади на сході. Сказали, що там пройдемо навчання. У пункті постійної дислокації нас зустрів старшина. Всі командири були на “нулі”. У документах я був записаний стрільцем-санітаром. Звідти поїхали в пункт безпосередньої дислокації. Там ходили цілий день у повному екіпіруванні. Після кількох днів фізичних навантажень я почав втрачати свідомість”, – каже Віктор.
У схожій ситуації, за його словами, тоді опинилися ще принаймні вісім мобілізованих з роти охорони ТЦК.
ВВС поспілкувалася з п’ятьма з них. Лише в одного мобілізованого був військовий досвід у минулому – рік строкової служби. Один із цих чоловіків побував на “нульових” позиціях у Бахмуті.
Вони самовільно залишили частину та звернулися до командування, щоб їм надали можливість пройти повноцінне навчання й відновитися на службі.
Ці та інші мобілізовані, а також військові з бойовим досвідом, з якими спілкувалася ВВС, попросили про анонімність.
У березні 2023 року командира десантного батальйону підполковника Анатолія Козела після інтерв’ю the Washington Post понизили на посаді. В ньому він, зокрема, розповів про наявні, на його думку, проблеми з підготовкою мобілізованих.
Частину військовослужбовців роти охорони з Києва направили в 58-му окрему мотопіхотну бригаду. Там їм організували кількатижневе навчання.
У 93-й бригаді ВВС пояснили, що мобілізованих до них мають скеровувати навчальні центри. Саме вони відповідають за їхню підготовку, коли бригада задіяна у боях і потребує поповнення. Й всі питання щодо навчання варто спрямовувати до командування Сухопутних військ.
Від їхнього імені та інших родів військ ВВС отримала відповідь управління зв’язків з громадськістю ЗСУ.
У березні 2023 року підрозділи 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” вели важкі бої з росіянами на Бахмутському напрямку.
“Ситуація вимагала нагального посилення особовим складом, – відповіли в управлінні. – Військові, які не пройшли належної підготовки, не направляються одразу на лінію бойового зіткнення, а проходять адаптацію та додаткову практичну підготовку в підрозділах другого ешелону”.
Під обстрілами та в цейтноті
На нинішньому етапі війни готувати бійців піхоти мають в навчальних центрах. Їх ще називають полігонами.
Україна побудувала вертикаль для організації та контролю якості навчання в таких центрах, ідеться у відповіді Генштабу ВВС.
На початку війни Росія намагалася зруйнувати українські полігони. 13 березня 2022 року вона запустила ракети по Яворівському центру у Львівській області. За даними місцевої ОВА, тоді загинули 35 людей, 134 людини отримали поранення. 17 травня 2022 року російські війська обстріляли казарми 169-го навчального центру в Десні на Чернігівщині. Президент Зеленський заявив, що там загинули 87 людей.
За лічені місяці Україні довелося запустити в центрах ЗСУ масову підготовку колишніх цивільних. Це складне завдання навіть для мирного часу. Самі військові кажуть, що це немовби “зрушити з місця величезну брилу”. Але є нюанс: в умовах широкомасштабного вторгнення на це все ще й бракує часу.
У Великій Британії базова підготовка новобранця піхоти триває 12 тижнів. На опанування військового фаху в сухопутних військах там відводять пів року.
Україна на ходу довелося й інструкторів готувати, й методички з російської на українську перекладати. Й паралельно звертатися по допомогу до міжнародних партнерів, щоб ті організували навчання. І залучали до нього інструкторів з бойовим досвідом.
Лише у Британії за час війни тренувалися понад 10 000 українських військових. Військові навчання для українців проводять США, Німеччина, Чехія, Польща та інші країни. Переважно там вони опановують західну зброю.
Забезпечити доступ до такої підготовки для тисяч мобілізованих значно складніше.
“Золотий час”
“Коли почалася війна, на фронт пішли вмотивовані та підготовлені, хто добре розумів, що відбувається. З весни до осені 2022-го настав час мотивованих, але непідготовлених добровольців і мобілізованих. І потім уже настав час невмотивованих і непідготовлених. І якраз на цьому етапі почала збільшуватися пропозиція навчання від центрів підготовки. Від них є зворотний звʼязок, якість навчання підтягнеться. Важливо розуміти, що потреби в мобілізації диктує фронт”, – ділиться з ВВС своїм баченням ситуації старший сержант однієї з бригад.
Він відповідав за додаткову практичну підготовку мобілізованих у своєму попередньому підрозділі. Також брав участь у контролі навчання на полігонах ЗСУ.
В його бригаді до інструкторської роботи залучали поранених бійців: ті могли чергувати лікування з викладанням. Запрошували також й іноземних фахівців із США, Австралії, Нової Зеландії, Канади.
Саме таких вчителів мобілізовані цінують і потребуть найбільше: тих, що знають усе з власного досвіду.
“У нашому підрозділі кожен мобілізований, незалежно від попередньої підготовки, проходить мінімум 10 днів базової військової підготовки. Увечері після навчання – бесіди, аналізуємо їхні дії. Інструктори оцінюють. Нам потрібні воїни. Ми не зацікавлені, щоб після першого обстрілу людина втекла чи загинула”, – каже військовий.
Він вважає, що навчальний час не можна використовувати для прибирання території чи фарбування стін.
“Командирів, які таке роблять, потрібно притягати до відповідальності. Всі офіцери, які служили з 2014 року, знають, що це не можна робити. Навчання мобілізованого – це “золоті дні”, які потрібно використати з максимальною користю”.
Втім, самі мобілізовані розповідають про такі випадки.
“Загальновійськова підготовка в нас була якісна, на найвищому рівні. Нас не знімали із занять. А ось під час фахової підготовки відправляли прибирати територію, рити бліндажі та траншеї, фарбувати стіни. Що ми тільки не робили, щоб не вчитися. Фахову підготовку з нами проводив інструктор, який пішов з армії на початку 2000-х. Він часто казав нам, що не пам’ятає, як має бути. Радив читати методички”, – розповів Антон (ім’я змінено), якого влітку 2022 року відправили до 38-го навчального центру ПС ЗСУ.
У Повітряних силах ВВС відповіли, що мобілізованих залучають до підтримки порядку під час їхніх добових нарядів. І це не суперечить внутрішньому статуту служби ЗСУ.
Ось ще одна розповідь мобілізованого, що пройшов підготовку в 169-му центрі Сухопутних військ “Автобат”.
“Велика частина часу витрачалася не на навчання, а на роботи: рубку дров, вичерпування води з бліндажів, приготування їжі командиру роти. Водночас багато тих знань, що отримали, в реальних бойових умовах не потрібні. Я вчився тактичній медицині за кордоном, потім потрапив в надійний підрозділ. Це допомогло”, – розповів ВВС Влад (ім’я змінено).
Базова підготовка має тривати 30 днів. Ще 14-40 днів потрібно для опанування військового фаху. У морській піхоті під час війни на базову підготовку мають виділити 14 днів й ще стільки ж на підготовку, приміром, за спеціальністю стрільця з автомата АК-47. Тобто загалом військовий готується до служби щонайменше місяць.
За цей час має бути пристріляна зброя, з якою військовий поїде на фронт.
“За пристрілку зброї відповідає той, хто її видає. Якщо не було часу вдень, ми їхали вночі на полігон, світили ліхтариками, щоб людина її пристріляла”, – розповідає старший сержант, що відповідав за підготовку мобілізованих у своєму підрозділі.
Також всі мобілізовані, незалежно від роду військ, потребують навичок з тактичної медицини.
“Ми проводили навчання з тактичної медицини просто в окопах, поки хлопці відпочивали. Показували їм аптечки, які стали значно якіснішими. Якщо ситуація змінювалася, то ми це призупиняли та воювали”, – каже він.
А ось досвід іншого бійця, що займається евакуацією поранених з передової: “Бійці, які мають надані волонтерами якісні аптечки, елементарно не вміють користуватися тим, що всередині. Й носять їх, як безглузді обереги”.
НАТО і український досвід
“Країни НАТО ухвалюють сьогодні свої оборонні рішення з огляду на бойовий досвід України”, – твердить джерело в українському уряді.
Цей досвід Україна здобула шляхом помилок і випробувань. Він потрібен не лише для рішень НАТО, але й для навчання нових українських мобілізованих.
Військові з бойовим досвідом радять інтегрувати його в програми підготовки разом зі стандартами Північноатлантичного альянсу.
Чимало також залежатиме від зусиль тилових командирів, відповідальних за підготовку в конкретних підрозділах.
Ілюстрації до матеріалу підготувала Ангеліна Корба.