МИ НАСТІЛЬКИ ЗВИКЛИ, ЩО НІЖИН ЗАВЖДИ КВІТУЄ, ЩО ІНАКШОГО СОБІ НЕ УЯВЛЯЄМО.
Щороку, починаючи з ранньої весни, у місті тривають роботи з озеленення. Комунальники висаджують десятки тисяч квітів, чагарників на громадських клумбах, у парках і скверах, біля пам’ятних знаків. За кожною висадженою квіточкою, доглянутою рослинкою – невтомна праця людей.
Цією справою займаються квітникарі та озеленювачі комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства».
Як вже неодноразово підкреслювала фахівець з ландшафтного дизайну КП «ВУКГ» Наталя Довгаль, цьогоріч через повномасштабну війну довелося суттєво скоротити штат тих, хто безпосередньо займається озелененням міста.
Нині у колективі, який працює під її керівництвом, лише чотири жіночки. Звичайно, на допомогу їм завжди приходять колеги з інших підрозділів. Але основне навантаження все ж таки припадає саме на квітникарів та озеленювачів. І вони справляються. Адже місто цьогоріч виглядало таким же охайним і доглянутим, як і раніше.
У колективі квітникарів чотири роки працює Наталя Зубко. І ані трохи по це не шкодує. Наталі дуже подобається те, чим вона займається.
Як взагалі стають квітникарями? Приміром, Н. Зубко просто шукала роботу до душі. Свого часу закінчила Ніжинську школу №7. Але за сімейними обставинами продовжити далі навчання не змогла.
Працевлаштувалася продавцем у приватний магазин. Коли подруга повідомила Наталі, що КП «ВУКГ» підшукує квітникарів, вирішила спробувати.
Перед працевлаштуванням у Н. Зубко поцікавилися, чи має вона присадибну ділянку або город, чи вміє і любить працювати на землі, як того вимагає майбутня професія. Так, Наталя все це мала, на землі працювала залюбки.
Останні чотири роки в КП «ВУКГ» додали їй чимало досвіду, який вона вважає цінним.
«Квіти я любила завжди. Саджала їх біля свого будинку, на підвіконнях, доглядала за ними, як це роблять всі господині. Нічого надзвичайного. І зовсім інша справа – коли квіти стають твоєю професією. Завдяки Наталі Довгаль я стала відноситися до рослин як до істот. Кожна квіточка, чагарник, деревце – живі та потребують нашої уваги. Щоб вони почали милувати людське око, біля них треба спочатку добряче попрацювати», – зазначає Наталя Олексіївна.
Співрозмовниця із захватом розповіла журналісту Nizhyn Post, що навчилася формувати кулясті хризантеми, і показала кілька яскравих фото. А ще похизувалася, як виростила з маленької гілочки ялівця гарний кущик. Тепер він прикрашає присадибну ділянку біля будинку.
«Чоловік інколи дорікає, що я позаставила горщиками всі підвіконня. А я вважаю, що з квітами у будинку набагато затишніше. Вдома я вирощую невигадливі фіалки, герань, фікус. Радію, як дитина, коли квітує якась з рослин», – зауважує Н. Зубко.
Але не тільки улюблена робота і коханий чоловік гріють душу Наталі. Щодня вдома її чекають зо два десятки качечок, курочок, собака і два кошеня.
Раніше господарство Наталі та Павла Зубків складалося лише з курей і качок. Бездомних тваринок до себе не брали. Хоча й мимо не проходили: завжди намагалися підгодувати, обігріти.
Приблизно місяці зо три тому до їхнього будинку прибився собака. Спочатку Зубки тварину підгодовували, але на обійстя не пускали. Згодом пес зник. Наталя не знаходила собі місця. Шкодувала, що не забрала тварину з вулиці. Раптом собака з’явився знов – худий і побитий. Наталя забрала тварину до себе, підключила волонтерів, разом почали його лікувати. Нині Рижулька – саме так тепер кличуть собаку – живе у Зубків і щиро радіє, коли хазяї повертаються додому.
Потім їм підкинули кошеня. Серце жінки розтануло вдруге. І його забрала додому. Дівчинку назвала Матильдою. А днями Наталя знайшла ще одне кошеня прямо на громадській клумбі. Воно так жалібно плакало, що вона не втрималася знов. Коли принесла додому, чоловік навіть не сперечався – знав, що це марно.
Отак за три місяці Зубки прихистили трьох бездомних «хвостиків», яких тепер вважають членами сім’ї.
«Прокидаюся приблизно о шостій годині ранку, щоб усіх нагодувати і вигуляти. Потім сідаю на велосипед і лечу на роботу з вулиці Нежатинської, щоб встигнути до восьмої. Цілий день з дівчатами працюємо: саджаємо, поливаємо, прополюємо, удобрюємо, підрізаємо.
Приміром, два дні поспіль (розмова з журналістом відбулася 25 жовтня – авт.) працювали у розарію на вул. Станіслава Прощенка. Поступово готуємо троянди до зими. Вже підрізали. Прибрали сухе листя і квіточки. Днями ще утеплимо. І попрощаємося до весни», – сумно зітхає Н. Зубко.
Робочий день квітникарів закінчується о 17-й. Але не Наталчин. Їй знов потрібно напоїти–нагодувати домашнє господарство. Всіх вигуляти, кожному приділити увагу.
Тварини віддячують Зубкам своєю любов’ю.
Отаке воно – серце квітникаря: велике і щире.
Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото надано Н. Зубко
