Церква Іоанна Богослова: кілька історичних фактів до престольного свята
Фундатором церкви був предводитель дворянства Ніжинського та Батуринського повітів, полковник Іван Петрович Тернавіот – нащадок ніжинських війтів Стерія та Петра Тернавіотів. Будівництво церкви було завершено у 1752 (за іншими джерелами 1751 р.) на місці однойменної дерев’яної церкви, побудованої у ХVІІ ст. Ф. Гумілевський писав, що в ніжинській Воздвиженській церкві зберігається рукописне Євангеліє, яке було дароване церкві Іоанна Богослова у 1619 р. Хто саме був архітектором проекту кам’яної церкви достеменно невідомо. Історики архітектури вбачають у цій пам’ятці риси творчості відомих архітекторів Гетьманської України Андрія Квасова та ІванаГригоровича-Барського.
Архітектурний стиль церкви поєднує риси пізнього українського бароко (стриманий декор стін, вікон та дверних отворів) та класицизму (правильні пропорції, наявність портику та колон). Унікальність храму у його двоярусності. На першому ярусі – тепла церква з престолом на честь Святого Апостола та Євангеліста Іоанна Богослова. На другому – холодна церква (для проведення служб влітку) з престолом на честь Воскресіння Христова. Церква одноглава, з куполом грушовидної форми. До нашого часу зберіглися розписи вівтарної частини традиційним олійним живописом XVIII ст. та розпис барабана. Історія зберігла імена священнослужителів церкви Іоанна Богослова: Семен Ушкалевич, Григорій Великошапка, Афанасій Бєлявський (1741-1761); Федір Лисянський – батько мореплавця Ю. Лисянського (1761-1803); Іван Лисянський – брат відомого мореплавця (1803-1826); Микола Гордієвський (1826-1868); Василь Грабовський (1869-1878); Федір Васютинський (1879-1890); Дмитро Стопановський (1890-1908); Лаврентій Ніжинцев (1909-01.1919); Григорій Вербицький (січень-жовтень 1919).
У квітні 1773 р. в цій церкві був охрещений в майбутньому відомий мореплавець Ю. Лисянський, у лютому 1888 р. купецька родина Москаленків охрестила тут свою другу дитину – доньку Марію ( в майбутньому мати С. Корольова). При священику Д. Стопановському у колаборації зі священиком грецької Михайлівської церкви О. Імшенецьким в останній була відкрита у 1895 р. приходська школа для дівчат, яких навчали грамоті, рукоділлю та співу. На початку ХХ ст. у церковному приході налічувалось близько 1000 прихожан. Біля церкви були поховання, про що свідчать декілька могильних плит. Достеменно відомо, що тут був похований отець Федір Лисянський. Зрозуміло, що сьогодні могильні плити не позначають місця поховань. Цвинтар був зруйнований на початку 20-х рр. ХХ ст. за наказом місцевої влади. Офіційне пояснення таких дій – із вікон будиночку священика, де в той час був організований дитячий садок, його вихованці «не повинні бачити могили попів та генералів».
З 1926-го р. в будівлі храму було розміщено архівосховище (Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області). 4 квітня 2019 р. Чернігівською обласною радою було прийнято рішення про передачу церкви Чернігівській єпархії ПЦУ. Востаннє реставраційні роботи у храмі відбувались в середині 50-х рр. ХХ ст.
Наталія ДМИТРЕНКО, заступниця директора музею з наукової роботи
