“Я ВСІМ СЕРЦЕМ З НІЖИНОМ І НІЖИНЦЯМИ. УКРАЇНА ОБОВ’ЯЗКОВО ПЕРЕМОЖЕ!” – зазначає представник іспанської благодійної організації “Іди з нами” Людмила Герасименко
Незабаром 20 дітлахів Ніжинської громади поїдуть в Королівство Іспанія на відпочинок на два місяці. Це стане чудовим подарунком для хлопчиків і дівчаток, які страждають від жахів війни і звуків сирен.
Минулого літа в Іспанії оздоровилося 45 дітей з Чернігівщини: 25 – з Ніжинської громади, 20 – з Городні. Вік – від 6 до 16 років. Це діти із малозабезпечених і багатодітних і родин.
Всі витрати взяла на себе іспанська благодійна асоціація «Іди з нами», яка вже кілька років співпрацює з Ніжинською громадою. У рамках цієї співпраці діти вже неодноразово відпочивали в Іспанії.
Представник даної організації Людмила Олексіївна Герасименко – уродженка Ніжина. Наразі проживає за кордоном.
Журналіст Nizhyn Post вирішила поспілкуватися з Людмилою Олексіївною.
Вона виявилася дуже зайнятою людиною, тому довелося трішки зачекати. Згодом попросила за це пробачення:
– Наразі займаємося організацією літнього відпочинку для українських дітлахів, в тому числі і з Ніжинщини. Процедура дуже непроста. Вона відбирає багато часу, додає переживань, бо потрібно оформити чимало документів. Ми звітуємо за виконану роботу перед керівництвом благодійних організацій, з якими співпрацюємо. Але все буде добре, я впевнена.
– Пані Людмило, як давно Ви допомагаєте українським родинам і дітям, зокрема?
– Приблизно 10 років я співпрацюю з асоціаціями, які допомагають українським дітям – запрошують їх на відпочинок в Іспанію, допомагають нужденним родинам і таке інше. Це благодійні організації “Іди з нами”, “Дитинство в НАД”, місіонерська організація “Місія Матері Божої Марії”.
Асоціація “Іди з нами” існує вже майже 30 років, починала свою діяльність з Рівненської області. Там також продовжуємо свою діяльність. Зараз готуємо розподіл соціальних пакетів 70 бідним родинам.
Здебільшого намагаємось допомагати тим дітям, родинам із сіл, в яких найгірша ситуація. Відправляємо дітей на відпочинок, забезпечуємо дровами.
Зараз тісно співпрацюємо з соцслужбами, службами у справах дітей на місцях: Ніжинській, Талалаївській, Вертіївській громадах. Хоча це не завжди їхня пряма робота.
Один з видів допомог – розподіл соцпакета: родини приїжджали у Ніжин, купували продукти в супермаркеті, а я на касі розраховувалася грошима, які виділяла асоціація.
Також я співпрацюю з Ніжинською ветеранською організацією, яку очолює Людмила Миколаївна Величко. Адже люди похилого віку теж потребують допомоги.
Передавали смаколики діткам, які перебувають у Ніжинському Центрі соціально-психологічної реабітіції – кошти надала Марія Клавдія Ернандес.
– Розкажіть, будь ласка, трішки про себе.
– По закінченню Ніжинської школи №7 вступила до Київського університету імені Тараса Шевченка. Обрала механіко-математичний факультет. Згодом вийшла заміж і залишилась в Києві.
Всі ці роки я жила на дві країни: Україну та Іспанію. За першої-ліпшої можливості провідувала батьків у Ніжині.
Тепер залишилась тільки мама Рима Гаясівна Миронюк. Тато Олексій Миколайович був відомим у Ніжині невропатологом. Вилікував дуже багато людей.
Мамі часто телефоную. Інтернет – великий винахід, завдяки якому можна не тільки говорити, а і навіть бачитись з рідними людьми.
– Як Ви попали до Іспанії?
– Наша донька відпочивала в Іспанії на канікулах, коли організовували поїздки для дітей, які постраждали від наслідків Чорнобиля. У важкі дев’яності роки ми поїхали туди заробити гроші. Якийсь час нам допомагала родина, яка запрошувала до себе на канікули доньку.
– Пані Людмило, як Ви сприйняли звістку про повномасштабне вторгнення росіян в Україну?
– Звісно, ми були шоковані. Приємно здивувалися, наскільки згуртувався наш Ніжин у цій боротьбі – кожен допомагав, чим міг. Ми теж хотіли бути корисними і підключилися до збору гуманітарної допомоги, яку невдовзі передали Ніжинській громаді. Згодом доставили ще й генератори.
– Коли Ви востаннє були у Ніжині? Чи плануєте приїхати найближчим часом?
– Перед початком повномасштабного вторгнення я декілька місяців перебувала у Ніжині з мамою, бо вона невдало впала, але, незважаючи на перелом, все ж таки встала на ноги. Їй 86 років. На щастя, мозок, памʼять працюють, як у молодої людини.
Вона теж у мене волонтер. Чуйна і доброзичлива людина, яка завжди готова прийти на допомогу іншим.
Їхати до Ніжина поки що не планую – треба допомогти організувати діткам літній відпочинок, бо час швидко плине.
Але Я ВСІМ СЕРЦЕМ З НІЖИНОМ І НІЖИНЦЯМИ, сприймаю біль кожної матері, яка втратила на війні сина, як свою.
Нині Україну підтримує весь світ. З такою потужною підтримкою вона обов’язково переможе.
– Людмило Олексіївно, щиро дякуємо за Ваше велике серце, за ту допомогу, яку надають іспанські друзі українцям та ніжинцям. Ця турбота у такий надскладний воєнний час – просто безцінна.
Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото зі сторінки Л. Герасименко
