МЕДСЕСТРА ІНФЕКЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ НІЖИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ ЛІКАРНІ СВІТЛАНА ПРИХОДЬКО: “Шкодую, що не стала лікарем”
Нещодавно Всесвітня організація з охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила про закінчення пандемії COVID-19. Але це не означає, що в Україні відпала потреба в інфекціоністах.
На жаль, в країні триває повномасштабна війна. Підступний ворог влаштовує жорстокі випробування для українців. Одне з них – ситуація з Каховською ГЕС та її наслідками, серед яких можуть бути інфекційні захворювання. Та й ковід, до речі, повністю не зник. Причаївся…
Вдячні ніжинці ще довго пам’ятатимуть, як протистояли пандемії наші медпрацівники. Мужньо та самовіддано вони боролися за здоров’я і життя кожної людини, яка потрапляла до Ніжинської міської лікарні.
Особлива подяка – колективу інфекційного відділення, яке очолює Наталія Вікторівна Боришкевич. Низький уклін лікарям, медсестрам і санітарочкам, які, незважаючи на загрозу для свого здоров’я, робочі пости не покинули. Ні тоді, ні пізніше, під час активних бойових дій, коли до лікарні надходили не тільки цивільні, а й військові з усієї Чернігівщини і навіть Сумщини. Ніжинські інфекціоністи готові до нових викликів і зараз…
Понад 15 років у колективі працює медсестра Світлана Іванівна Приходько. Вона – мати двох донечок: Поліні – 9 років, молодшій – Анні – майже два.
Коли Анюті виповнилося лише 9 місяців, у країні розпочалася повномасштабна війна. Пані Світлана дізналася про це від чоловіка, який тоді через службове становище не міг перебувати разом з родиною. Жінка терміново зібрала донечок і рушила у село Велика Дорога, де, на їхню з чоловіком думку, мало бути безпечніше, ніж у Ніжині. Але вони дуже помилялися…
Кілька наступних днів Приходьки – Світлана, перебуваючи у Великій Дорозі, а чоловік – на роботі у Києві, ломали голову над тим, як вибратися жінці з маленькими дітьми з окупованого росіянами села. Всіма правдами і неправдами вони виїхали за межі населеного пункту, де їх підхопили українські захисники. Щира подяка за допомогу заступнику начальника військової частини, Герою України Сергію Бурковському.
Трішки отямившись від пережитого, Світлана Приходько, яка досі перебувала у декреті, вийшла на роботу. Вона чудово розуміла, що в такий надскладний час лікарня потребує зайвих рук.
Робочий день медсестри інфекційного відділення розпочинається о 8-й ранку. Зміна – доба через чотири. У зміні зі Світланою Приходько – ще одна медсестра і санітарка. З колегою Галиною Володимирівною Ярмоленко Світлана Іванівна працює пліч-о-пліч вже багато років. Санітарочки – міняються.
У медсестер чимало обов’язків. Вони роблять пацієнтам кардіограми, беруть кров з вени, ставлять крапельниці, видають медпрепарати за призначенням лікарів, роблять перев’язки паліативним хворим, допомагають пересувати тяжкохворих.
Кілька місяців тому журналіст Nizhyn Post мала змогу спостерігати за роботою колективу інфекційного відділення зовні, коли перебувала в лікарні в якості пацієнта. Згодом була опублікована стаття про медпрацівників, яких журналіст порівняла з бджілками-трудівницями, кожна з них вносить свій внесок у діяльність “вулика”. Серед них була і Світлана Приходько.
Чи не шкодує пані Світлана, що обрала саме цю професію? В жодному випадку! Шкодує лише тільки про те, що не стала лікарем. Хоча мала для цього всі умови: закінчила Ніжинську школу №16 із золотою медаллю, а згодом – Ніжинське медучилище з “червоним” дипломом. Бажання лікувати людей з часом не зникло, навпаки, зростає. Хочеться також постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень.
Світлана Іванівна щиро вдячна лікарям, працюючи з якими, набувала досвіду. Це Людмила Миколаївна Шимко (царство їй небесне!) та Наталія Вікторівна Боришкевич.
На прохання журналіста пригадати якийсь цікавий випадок героїня оповіді розповіла про 91-річного дідуся, якого нещодавно поклали у лікарню з коронавірусом. Його жага до життя та зусилля рідних зробили все надможливе, аби хворий піднявся з лікарняного ліжка. І це сталося! Дідусь знову радіє життю.
А скільки подібних випадків сталося за весь період роботи Світлани Іванівни! Особливо – під час пандемії. Медпрацівники відвоювали у смерті не одне життя!
Сьогодні, у день професійного свята, ми дякуємо нашим медпрацівникам за самовідданість, чуйність і терпіння! Всіляких вам гараздів, наші дорогенькі!
Автор: журналіст Nizhyn Post Вероніка Грицова
Фото надано С. Приходько
