Ця розповідь про стару дерев’яну церкву, яку ще у ХVІІ ст. разом з копією відомої чудотворної ікони Божої Матері з гербом І.Мазепи (подарунок від гетьмана) перевіз у Мохнатин із с. Рудня (нині – с. Редьківка) священик Пилип Петров. Купив він її у Леонтія Полуботка. Чернігівський архієпископ Лазар Баранович дав на цю богоугодну справу «добро» і затвердив створення нової, Покровської, парафії у Мохнатині.
Слугувала Мохнатинська Покровська церква парафіянам понад 100-ліття. А далі – стала потребувати ремонту. Її вирішили не ремонтувати, а розібрати і на цьому ж місті збудувати вже новий, більш сучасний храм. Розголос про чудодійні властивості Мохнатинської ікони Божої Матері швидко поширювався, з неї почали робити нові копії, які розійшлись та «прижились» у церквах навколишніх селищ. У радянські часи важка доля спіткала й цю церкву: спочатку вона була, як і більшість храмів у той час, закрита, потім – використовувалась під склади, сховище, ще далі – пустувала, руйнувалась та остаточно була розібрана у сер. минулого століття. Ділянку звільнили і побудували селищну раду, яка у будівлі проіснувала недовго. Розвал радянського союзу, колгоспів. І цю будівлю спіткало б, напевно, забуття та, скоріш за все, руйнування. Проте так не сталось. Приміщення селищної ради облаштували…знову під церкву, яка хоч у такому вигляді, проте повернулась на своє намолене місце.
Як? Місцева громада за невеликі кошти придбала цю будівлю, власними силами зробили ремонт, встановили невелику баню з хрестом на даху і отримали дозвіл на створення унікального приходу, присвяченого місцевій Мохнатинській чудотворній іконі Божої Матері. Проте сама ікона з гербом І. Мазепи у часи лихоліття була втрачена. Керівниця Мохнатинського старостинського округу Любов Юрченко працювала з джерелами та намагалась знайти хоч якісь відомості – де може бути зараз ця ікона. Її «сліди» губляться у росії, десь у Петербурзі. А копії вже з цієї копії, які були зроблені ще декілька століть тому, є у церквах в недалеких селах Кувечичи та Юріївка. У керівництва громади є мрія, навіть, декілька, пов’язаних і з самою церквою, і з її історією: повернення хоча б якоїсь копії легендарної ікони, побудова, принаймні, невеликої, проте саме церкви у її класичному вигляді, щоб храм був не у пристосованому приміщенні (шукають мецената, адже власних коштів громада не має).
«Чернігівщина туристична» щиро бажає громаді здійснення мрій і у свою чергу звертається із проханням і до мешканців села, і до його гостей: надішліть нам, будь ласка, фото цієї церкви, адже наша редакція його ніде не змогла знайти, тому в ілюстраціях до посту – зображення ікони та ще потиру, подарованого церкві І. Мазепою у 1697 р., який намалював Т.Шевченко у 1846 р. та на звороті зробив відповідний напис.
За матеріалами novobilouska-gromada.gov.ua, старостату Мохнатинського старостинського округу, wikipedia, litopys.org.ua