Останнім часом, мене часто запитують, важко чи легко писати поезію. А Ви, ДРУЗІ, як вважаєте!?
Впевнена, що на це запитання у світі не існує правильної та точної відповіді, бо це ж не робота, а творчість. Звідси напрошується висновок, що є ВІРШОПЛЕТІННЯ та ПОЕЗІЯ. Я не беруся відповідати за всіх поетів (бо не вважаю себе ще занадто досвідченою й життя – це безперервне і систематичне навчання), але хочу висловити власне бачення цього.
Віршоплетіння – це діяльність, яка більше схожа на журналістику, коли є запит написати вірш на певну тематику (як у рекламі), або для конкретної людини. Це нелегка діяльність, бо вимагає певного напруження, обміркування.
А є поезія! Це кардинально інше. Це творча діяльність, яка не вимагає особисто від мене такого напруження, бо йде від душі, це ніби поклик серця. Можливо, смішно звучатиме, але, лягаючи відпочивати, поруч з моїм ліжком обов’язково лежить блокнот з ручкою, куди я записую усі свої ,,ліки душі”. Часто рядки, які стукотять у голові, не дають моїй свідомості відпочити, допоки я їх не запишу в блокнот. Тому близькі вже не дивуються моїм нічним походеньками квартирою. Недаремно, я – Місячна!
Отож, якщо мене запитують щодо легкості чи важкості, то моя відповідь звучить так: ,,Це питання поставлено неправильно, адже творчість не може бути важкою, тобто тією, що не приносить Автору задоволення, це ДАР, ЯКІЙ АБО Є, АБО ЙОГО НЕМАЄ!” А ось чи є у мене літературний дар, маєте сказати саме Ви, мої ЛЮБІ ЧИТАЧІ!
Думки! Куди вони літають? Де їх найбільша висота? Зараз кого вони єднають? Яка тепер у них мета? *** Думки! Кого вони зустрінуть У різнобарвній площині? Кого теплом своїм зігріють, Як квіти сонце навесні? *** Думки! Кого вони зітруть Із спогадів нічних доріг? Чиї сліди враз заметуть Й не впустять вже на свій поріг? *** Думки! Куди вони літають? Де спокій, затишок знайдуть? Кого до неба підіймають? З чим потім знову упадуть? *** Думки! Летіть у часу вирій, Де безкінечність існування. Там досягніть свого екстазу, Всім надішліть тепле вітання. Лана Місячна
