До повномасштабного вторгнення у Ніжині проходило чимало культурно-масових заходів, присвячених державним і професійним святам, тематичних концертів. Переважна частина з них відбувалася у міському Будинку культури за участі ніжинських артистів.
Кожен концерт являв собою феєричне свято талантів — як малих, так і дорослих. Отриманих глядачами емоцій і позитиву вистачало на тривалий час. Але мало хто з них замислювався над тим, яка титанічна праця передує кожному культурному заходу…
Багато років за лаштунками — у прямому та переносному сенсі — перебуває методист Ніжинського міського Будинку культури Світлана Миколаївна Ігнатова. З нею поспілкувалася журналіст Nizhyn Post.
«Ви перебували колись за лаштунками під час концерту? Ні? Тоді я Вас обов’язково проведу, — звертається героїня оповіді до журналіста. — Там вирує своє, особливе, життя, панує своя атмосфера. Цікава та емоційна».
Світлана Миколаївна допомагає колегам з Управління культури і туризму Ніжинської міської ради складати сценарії до заходів, де розписує кожну деталь. До слова, йдеться не тільки про сценарії. Методист працює з паперами, а це плани, звіти, нормативна документація, за якими стоять люди та їхня праця…
Якщо набрати прізвіще Світлани Ігнатової у соцмережі, то вам видадуть наступну інформацію: що це керівник народного аматорського фольклорного ансамблю «Червона калина», керівник естрадного дитячого вокального ансамблю «Феєрія», викладач вокалу та бандури. Але… Вся ця інформація не стосується героїні нашої сьогоднішньої оповоді. Річ у тому, що у Ніжинській культурі працює дві Світлани Ігнатових — свекруха та невістка. Про методиста Світлану Миколаївну соцмережа не знає абсолютно нічого. І наша нинішня задача — познайомити ніжинців поближче з цією скромною людиною.
У сфері культури Світлана Ігнатова працює аж з 1987 року. До цього вона закінчила Ніжинську школу №2. Залюбки брала участь у художній самодіяльності, співала у хорі, пізніше записалася до агітбригади. Згодом стала вожатою у школі №8.
І раптом активній і життєрадісній дівчині зателефонувала тодішній директор міського Будинку культури Тетяна Іванівна Войтенко і запропонувала посаду художнього керівника. Хіба можна було відмовитися від такої пропозиції?!
З часом Світлана перейшла на посаду методиста, де працює вже 24 роки.
«Задача кожного працівника культури — зробити так, щоб людина після важких трудових буднів змогла не тільки відпочити на культурному заході, а й зарядитися позитивною енергією, отримати гарний настрій. Щоб потім з новими силами пристати до роботи», — зазначає Світлана Миколаївна.
Вона не відділяє себе від колективу. Жодного разу під час спілкування з журналістом жінка не промовила слово «я». Тільки — «ми». Обговорюють майбутні заходи, приймають рішення, пишуть сценарії, виходять на сцену або залишаються за лаштунками, а нині ще й виробляють окопні свічки, шиють устілки для наших захисників — все разом. Колективом, або, як вони себе називають, командою Ніжинського Будинку культури на чолі з Іриною Петрівною Литвинець. Наразі у колективі нараховується 28 працівників і з них лише ОДИН методист — Світлана Миколаївна Ігнатова.
«Щодо сценаріїв. Ми тісно співпрацюємо з начальником Управління культури і туризму Тетяною Федорівною Бассак, заступником начальника Антоніною Вікторівною Купрій. Вони складають основу, а ми вже додаємо деталі». Є у нас незамінний помічник — звукорежисер Анатолій Нагорний. Це той самий випадок, коли креативна молодість у співпраці з мудрим досвідом дають, як на мене, чудові результати”, — зауважує героїня нашої оповіді.
Чи легко написати сценарій? Це залежить від заходу. Деякі повторюються з року в рік. Це спрощує ситуацію. Потрібно лише внести у сценарій деякі зміни, осучаснити його. Ну і, певна річ, оживити. А є такі заходи, сценарій для яких щоразу треба писати заново. Приміром, взяти урочисту церемонію нагородження професіоналів «Людина року». Номінанти, а їх, як правило, до 30, постійно міняються. Відповідно, міняється і текст, який звучатиме зі сцени. Про кожного номінанта потрібно підібрати такі слова, щоб всі зрозуміли — перед ними та сама «Людина року»! У підготовці до цих урочистостей немає рівних Антоніні Купрій.
Спираючись на життєвий досвід, журналіст Nizhyn Post припустила, що сценарії вуличних культурно-масових заходів потребують не менше часу і зусиль. Світлана Миколаївна це підтвердила. В якості приклада обговорили чудове дійство, яке відбувалося позаминулого року на Івана Купала у Графському парку. Щоб організувати і провести такий захід, потрібно добряче попотіти…
«У подібних ситуаціях ми з Управлінням культури спочатку обговорюємо хід наших спільних дій, прикидуємо, що у наших силах, і вже потім телефонуємо керівникам колективів. До речі, Управлінню культури і туризму Ніжинської міської ради підпорядковуються п’ять закладів: міський Будинок культури, центральна бібліотечна система, музична та хореографічна школи, краєзнавчий музей імені Івана Спаського. Також співпрацюємо з коледжем культури і мистецтв, освітніми закладами. А ще — з творчими колективами, яких у Ніжині десятки. І кожен — гідний великої сцени…
У керівника кожного закладу питаємо, що вони можуть запропонувати до конкретного заходу.
Але ж одних тільки артистів замало — це ж не звичайний концерт! Приміром, на Івана Купала потрібні були кінь з упряжжю, човни, багаття. І головне — люди, які могли з цим всім допомогти. Тобто з кожним треба було домовитись. Користуючись нагодою, дякуємо за участь у заході власнику конячки Пауліни Віталію Добрелі, майстру Сергію Святному — за забезпечення вогнищем…
Згодом — після всіх перемовин та обговорень — вимальовується загальна картина, за якою і складаємо сценарій майбутнього заходу», — підсумовує Світлана Миколаївна.
Методист також була присутня на дійстві Івана Купала. Як завжди, за лаштунками. Точніше, поруч зі сценою. Зі сценарієм у руках і посмішкою на обличчі. Підбадьорувала артистів, переживала за кожну деталь. Бо така вона людина — інакше не може… Колеги, знайомі, друзі за це Світлану Миколаївну і цінують — щоб там не було, вона завжди у гуморі!
Під час спілкування з журналістом Світлані Миколаївні зателефонув чоловік — Вадим Вадимович. Вона перемовилась з ним кількома жартівливими фразами і поклала слухавку.
«Ми вже 35 років разом. Познайомилися на дискотеці. Так і терпимо один одного стільки років», — сміється.
Журналіст не могла не спитати у Світлани Миколаївни про ту, іншу, Світлану Ігнатову. Як так сталося, що невістка теж працює у культурній сфері? Чи це випадково?
Виявляється, син Ігнатових Сергій Вадимович має до культурної сфери, а точніше, до музики, безпосереднє відношення. Отримав вищу освіту, нині викладає у Ніжинській музичній школі. Грає на барабані та тромбоні. А колись був ще й піаністом. Прийшов час, і хлопець з музичними даними зустрів таку ж споріднену душу — свою Світлану. Тепер у них в родині аж дві кохані жінки з таким гарним ім’ям…
Світлана Миколаївна перепрошує у журналіста, але її з колегами очікує термінова справа — днями настоятель церкви Всіх Святих о. Сергій відправляється на передову, і захисникам потрібні устілки… Чергова партія окопних свічок вже готова.
«Коли концерти поставлені на паузу, допомагаємо нашим хлопцям на передовій. Це наш скромний внесок у Перемогу, на яку ми всі чекаємо з нетерпінням», — наголошує Світлана Миколаївна.
Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото автора та з сімейного архіву Ігнатових
Отримуйте актуальні новини першими – підписуйтесь на наш Telegram