Сьогодні напишемо матеріал про ввічливого ніжинського водія, який керує маршруткою №14.
Він вітається майже з кожною людиною, котра заходить до маршрутки, дякує за те, що оплатили за проїзд, і бажає вдалого дня при виході.
«Здається, нічого надзвичайного, але ж приємно», — зазначає журналіст сайту Nizhyn Post.
Ним виявився Микола Васильович Авдєєв, який працює у ТОВ «ПАССЕРВІС».
Спілкуватися з цим чоловіком дуже цікаво. Він енергійний, відвертий, ввічливий. На зустріч з журналістом погодився відразу.
– Миколо Васильовичу, робота водія не легка, адже ви працюєте з людьми. Ви завжди шанобливо ставилися до пасажирів?
– Так, завжди. І не тільки до пасажирів – до всіх людей. Цьому навчили мене батьки Валентина Іванівна та Василь Лукич – звичайні заводчани, які багато років працювали на «Сільмаші». У нас була дуже гарна сім’я, де всі поважали один одного. Ми з матір’ю полюбляли співати. Я теж інколи співаю українських пісень, коли веду маршрутку. Пасажири підтримують.
Микола Васильович розповів, що народився у Ніжині. Закінчив школу №10. Водійські права отримав, ще навчаючись у школі. До армії трішки працював на «Сільмаші» слюсарем, а згодом, коли повернувся, сів за кермо автомобіля. Це сталося у далекому 1977 році. З того часу професії водія ніколи не зраджував.
Понад 20 років працював на Ніжинському консервному заводі. На «ГАЗончику» об’їздив увесь тодішній Радянський Союз, перебуваючи у виробничих відрядженнях.
Водієм у ТОВ «ПАССЕРВІС» працевлаштувався 7 років тому, де до повномасштабного вторгнення російських окупантів крутив «баранку» «ПАЗа».
«Слід віддати належне директору підприємства Валентині Михайлівні Корабель, яка ретельно підбирає кадри. Вона не тільки грамотний керівник, а ще й тонкий психолог, душевна людина. Завдяки їй у нас підібрався злагоджений колектив, де ми завжди готові підставити один одному плече», – зауважує М. Авдєєв.
Нещодавно ми публікували інтерв’ю з директором ТОВ «ПАССЕРВІС» В. Корабель, яка розповіла, наскільки згуртовано діяв колектив підприємства під час активних бойових дій.
«Повномасштабне вторгнення росіян всіх нас просто ошелешило. 24 лютого мені зателефонував друг з Городні та повідомив неприємну новину: у бік Вертіївки рухаються ворожі військові колони. Ми до останнього не вірили… У перший же день на прохання військомату я відвіз резервістів до Чернігова. Там вже добряче гупало. Через кілька днів знов поїхав до обласного центру… Коли вже все скінчилося, возив ніжинських комунальників до Нового Бикова розбирати завали. В одному з дворів, прямо на дереві, побачив розтяжку. Повідомив вибухотехніків. Я відразу зрозумів: там, де квартирували рашисти, потрібно чекати «сюрпризів». І дійсно, у селі їх виявилося чимало», – зазначає Микола Васильович.
По закінченню бойових дій М. Авдєєв пересів за кермо «Рути», але маршрут залишився той же – №14. Поміняти «ПАЗ» на «Руту» змусило життя: багато ніжинців через війну виїхало за кордон, тому пасажиропотік значно зменшився.
Повертаючись до розмови про ввічливість, М. Авдєєв пояснив: «Розумієте, мене, так би мовити, виховала траса. Я все свідоме життя провів у дорозі. Завжди допоможу людині, яка «галасує». Не проїду мимо колеги, якому потрібна допомога. Люблю тварин, і вони відповідають мені тією ж монетою. На вул. Космонавтів, яка є кінцевою маршруту, підгодовую голубів. Вони мене вже знають.
Зараз дуже мало людяності в людях. Я це бачу щодня у маршрутці. Тому намагаюся підтримати своїх пасажирів хоча б добрим словом».
Автор: журналіст сайту Nizhyn Post Валентина Савчук
Фото автора та зі сторінки М. Авдєєва
Отримуйте актуальні новини першими – підписуйтесь на наш Telegram