У мережі розгорнулася дискусія про те, чи потрібне школярам домашнє завдання. З одного боку, батьки б’ють на сполох: діти перевантажені й майже не мають вільного часу. З іншого — вчителі наполягають, що без закріплення матеріалу навчальний процес буде неповним. Як знайти баланс?
На це питання на своїй сторінці відповідає викладач і репетитор з понад десятьма роками досвіду — Євген Ткаченко:
«Якщо ви не експерт — подумайте двічі, перш ніж вимагати відмінити домашні завдання. Побачив гарячу дискусію про скасування ДЗ. Одразу скажу: керуватись треба інтересами дитини, а не зручністю батьків чи бажанням школи “спростити процес”.
Я — викладач математики. І відповідально заявляю: без домашніх завдань математика не працює.
На уроці: дали тему — розв’язали кілька вправ — час вичерпався. А тепер додайте: повітряні тривоги, паперову бюрократію, скорочення годин математики.
Щоб справді опрацювати тему, недостатньо “я зрозумів”. Потрібно 30–50 задач. Тоді на НМТ, коли трапляється складне завдання, голова автоматично видає ідеї, а не паніку.
Найпопулярніший аргумент від “яжмама”: дитина катастрофічно зайнята — школа, репетитори, гуртки, домашні до ночі. Так, згоден. Але тоді питання: може, варто поговорити з дитиною і щось перенести, щось скоротити, а щось узагалі скасувати? Бо якщо дитина хоче нормально скласти НМТ, розв’язування задач — необхідна умова. Не достатня. Але обов’язкова».
Під дописом наразі приблизно 700 коментарів. Більшість підтримує думку Євгена Ткаченка, хоча є й протилежні позиції. Усі коментарі можна прочитати за посиланням. (Текст передаємо повністю, без редагування.)
Ярослава Сірик: Деякі вчителі, даючи дз, навіть і близько не розуміють, хоч і вчителюють не один рік, приблизний час виконання дитиною цих завдань. Суджу по своїм предметам – математика, алгебра і геометрія. А в дітей, починаючи з п’ятого класу, шість уроків кожного дня. Навіть по півгодини на кожен предмет – це три години в день. Цікаво – в школі до четвертої, поїсти і за уроки. А коли мати час на щось своє (бо далеко не всі за три години те дз зроблять). Дз повинно бути, тільки давати не на дві години по кожному предмету. І да, якщо зараз хтось почне мені щось розказувати, то я майже двадцять років в школі пропрацювала, звільнилась по своїй ініціативі, бо професію вчителя звели нанівець.
Світлана Бречко Лисенко: Потрібно просто чітко визначити якого рівня освіти бажають батьки для своїх дітей. А далі по принципу : слюсара і професора в одному класі не вчать.Це без образ, без грубощів. Бо справді, якщо людину влаштовує таке майбутнє для дитини, як проста фізична праця, ( причин може бути багато), то для чого мордувати дітей д.з.А якщо людина хоче мати вищу освіту, науковий ступінь, престижну роботу тощо, тому варто усвідомити- без праці нічого не буває
Біда Софія: Я учитель-практик української мови та літератури (40 років стажу). Без домашніх завдань, без читання текстів, без вивчення базисних тез напам’ять ( після грунтовного пояснення матеріалу, його розуміння та закріплення на уроці!) знання та застосування даних предметів стає неможливим. Читання художніх текстів, вивчення віршів та правил дає базову основу ( фундамент) для подальшого мислення, думання, аналізу. Навчання – це великий труд, не гра, не забавка.
Даша Макейчик: А вам, як викладачу математики, який толк з того, що дітям вдома дз робить чат gpt? Це ніяк не допомагає дітям закріпити тему. Набагато ефективніше було б робити більше вправ у класі. Але часу немає. Тому що у моєї дитини з математики кожен урок нова тема. Може з програмою щось не так? Ви як думаєте?І так, всі діти хочуть гарно здати нмт, але сумлінно готуватися всі не будуть. Бо нмт це щось далеке, а не тут і зараз. А довгострокова перспектива у дітей не працює. Мозок обирає найлегший варіант. Раніше це були гдз зараз чат гпт.
Мила Мила: Так ви правильно пишете: у нас же домашні з фізкультури проект, з бжд проект на кожен урок, з мистецтва, музики, малювання, , фінансової грамотності і ще купи різного… І всім потрібне дз (я вчитель) і теж відповідально заявляю, що це ПЕРЕБІР!!!!!!! Тому у нас яжемерєй і здають нерви, і з’являється той вибір, коли це ми вчимо, а це – ну вибачте….
Юлия Рачок-дидович: Значить батькам не цікаво,щоб діти були розумними.Народили,підростили до школи і здали ,як у камеру зберігання.Нехай у школі їх доглянуть,розважать,нагодують і,може,чогось навчать,а може й ні.Для закріплення вивченого необхідні домашні завдання.
Вива Дэнс Танцевальный Коллектив: Якщо Ви вчитель математики, то тиснути треба не тільки на батьків!А й на тих, хто складає навчальні програми.Ось елементарний приклад з мого шкільного життя:Один урок (наприклад, алгебра) – нова тема.Другий урок – розв’язуємо задачі.Третій – самостійна робота.Четвертий – розбір самостійної і робота над помилками.І тільки на 5-6 урок знову нова тема!До того ж алгебра і геометрія – це два різних предмета!І жодного разу ніяких репетиторів! В наш час це навіть соромно було, брати репетиторів…А як зараз?Я особисто займалась тим, що пояснювала дитині тему, яку мали пояснити в школі. Теорію дали – а практики нуль! Бо на наступному уроці має бути самостійна…І замість того, щоб спілкуватись з дитиною ввечері, ми сваримось через косінуси…Додам:Я обожнюю математику! Це цариця наук і її вчити має кожен.Я за домашні завдання!Але домашка має бути закріпленням матеріалу, який дали в школі, а не “вивчить самостійно з мамою”…
Олена Рева: З досвіду. Урок англ мови. Вивчили слова, проговорили, пописали їх, прочитали. На виході з уроку знають майже всі учні. Якщо дома їх не повторити, то наступний урок як з чистого аркуша. І знову товчемося на місці. Прогрес буде,але повільний
Vira Bezmezhna: Домашні завдання мають бути, як вчитель і як мама наголошую- мають бути, але! ставити за їх виконання/невиконання оцінки- не найкраща історія в сучасних реаліях. Бо відповідальна дитина, яка в силу оточуючих її і не від неї залежних обставин і так стресує, коли не встигає охопити підготувати все, так ще й оцінкою добивають інтерес до навчання. Домашка- для закріплення матеріалу! Не встигли зробити, не змогли, не зрозуміли – вчитель для того і є, щоб допомогти, привити цікавість і наполегливість, не принижувати ні в якому разі. Інакше от вам і результат- ШІ скористались, аби було…діти звикли, що домашка наче покарання якесь і ненавидять її. Шкода, що все в нас так….
Ирина Ирина: Домашні завдання з математики необхідні. Бо крім зрозуміти – треба відпрацювати практичні навички до автоматизму.
Олена Спридонюк: Я не проти ДЗ,я проти нової теми щодня.Навчання йде по колу.. сьогодні- тема,вдома – само опрацювання,завтра -самостійна….Да коли я навчалася ми одну тему тижнями вивчали,тому й досі пам’ятаю.А зараз діти наче і вивчила, тиждень -забула.Це не освітаЦе -знущання.
Остап Олійник:Якщо чесно, то коли дитина приходить зі школи – приходиться її до навчати або навіть пояснювати з нуля. Якщо не вчити своїх дітей, то їх навчить хтось інший, і в кращому випадку чомусь корисному, доброму, світлому… Без домашніх завдань діти не будуть знати куди себе діти і будуть тупити в телефонах. А батьків більше бісить факт, що діти не можуть самостійно після уроку зробити своє домашнє завдання – приходиться другий раз проходити програму з 1 по 11 клас. Але цього разу в шоці від кваліфікації деяких педагогів.
Олена Прокопенко: Я дивуюсь, невже всі хто проти дом.завдань такі розумні, що запам’ятовують з першого разу? Мені ( також пам’ятаю досвід моїх однокласників, одногрупніків) треба декілька повторень, бажано з перервою в часі, щоб засвоїти інформацію. А тут просто прошлі на уроці і все? Як вони це взагалі згадають?
Марина Василенко: Домашні завдання треба задавати обов’язково!!!
Читати всі коментарі.
Отож бачимо думки розділились.
Хоча є країни, де домашнє завдання або майже не задають, або його значно менше, ніж у традиційних системах освіти. Наприклад:
Фінляндія
Учні мають одну з найменших кількостей домашніх завдань у світі — приблизно 30 хвилин на день. Часто до підліткового віку вони взагалі рідко отримують ДЗ. Система робить акцент на ефективності уроків, балансі між навчанням і відпочинком, а також на розвитку інтересів поза школою.
Естонія
Тут домашні завдання мінімізовані. Учні зазвичай виконують більшість завдань у школі, а вечори залишаються для сім’ї чи хобі. Попри це, естонські школярі стабільно показують високі результати у міжнародних рейтингах.
На відміну від цих країн є наступні:
У країнах Східної Азії (Японія, Південна Корея, Китай) навпаки — домашніх завдань дуже багато, і учні витрачають на них значно більше часу, ніж у Фінляндії чи Естонії.